Як запобігти емоційному вигоранню на роботі? Які є симптоми і як їх вчасно розпізнати? Які працівники потрапляють до груп ризику? У презентації представлено практичні поради, які були надані спеціалістам та психологам центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді і центрів соціально-психологічної допомоги сім'ям. Семінар відбувся під час тижневої навчальної сесії за підтримки Програми розвитку ООН, Мінсоцполітики та Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії МОЗ України.

1. БАЛАКІРЄВА Катерина Олександрівна
Практикуючий психолог, гешталь-терапевт
Співробітник Українського інституту соціальних досліджень імені О. Яременка
Магістр психологічних наук
Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй
Проект «Підтримка реформи соціального сектору в Україні»
Семінар «Профілактика та подолання синдрому вигорання» (17.09.-19.09.2014)
Профілактика синдрому вигорання

2. Синдром вигорання або burnout:
Це фізичне, емоційне або мотиваційне виснаження, що характеризується порушенням продуктивності в роботі й житті, і втомою, безсонням, підвищеною схильністю до соматичних захворювань.
В тяжких випадках також може характеризуватися вживанням алкоголю або інших психоактивних речовин з метою отримання тимчасового полегшення, що має тенденцію до розвитку фізіологічної залежності і (у багатьох випадках) суїцидальної поведінки.
Cтрес-реакція у відповідь на безжальні виробничі і емоційні вимоги, що походять від зайвої відданості людини своїй роботі з супутньою цьому зневагою до сімейного життя або відпочинку.

3. Термін burnout був введений в 1974 р.
Американським психіатром X. Фреденбергер
Для характеристики психологічного стану здорових людей, що знаходяться в інтенсивному і тісному спілкуванні з клієнтами (пацієнтами) в емоційно навантаженій атмосфері при наданні професійної допомоги.
Спостерігається у ситемі професій «Людина - Людина».

4. Що є чинниками вигорання?
Зовнішні чинники
Внутрішні чинники
Особливості нервової системи
Рівень стійкості
Особисті стратегії адаптації
Особисті ставлення до себе, до роботи
…
Вигорання виникає в результаті внутрішнього накопичення негативних емоцій без відповідної «розрядки» або «звільнення» від них.
Емоційно навантажена атмосфера
Напружена атмосфера
Несприятливі умови
Екстримальні ситуації
…

5. Причинами вигорання є тривалі процеси емоційного виснаження та вичерпування ресурсів індивідуума, під впливом довготривалого стресу, без можливості адекватного відновлення вичерпаних ресурсів.
Також, за результатами досліджень встановлено циклічний зв'язок між стресом та вигоранням: емоційне виснаження призводить до зростання стресу, а стрес призводить до зростання емоційного виснаження.

6. Групи ризику
П’ять груп працівників, які схильні до синдрому вигорання:
1.Співробітники-інтроверти, індивідуально-психологічні особливості яких не узгоджуються з професійними вимогами комунікативних професій.
2.Люди, які відчувають постійний внутрішній конфлікт у зв'язку з роботою.
3.Жінки, що переживають внутрішню суперечність між роботою і сім'єю, а також тиск у зв'язку з необхідністю постійно доводити свої професійні можливості в умовах жорсткої конкуренції.
4.Працівники, професійна діяльність яких проходить в умовах гострої нестабільності і хронічного страху втрати робочого місця. Також працівники, що займають на ринку праці позицію зовнішніх консультантів, вимушених самостійно шукати собі клієнтів.
5.Працівники, професійна діяльність яких проходить в екстремальних умовах та пов’язана з ризиком для життя та здоров’я.

7. Що таке синдром професійного вигорання?
Синдром професійного вигорання – особливий стан людини, який виникає як відповідна реакція на дію хронічних стресорів, які пов’язані з професійною діяльністю.
Але прояви цього стану не обмежуються тільки професійною сферою, а проявляються в різних сферах буття людини, так хворобливе розчарування в роботі як способі здобуття смислу забарвлює всю життєву ситуацію.
Синдром професійного вигорання розвивається поступово.

8. Компоненти синдрому професійного вигорання:
Емоційна виснаженість – відчуття емоційної перенапруги, спустошеності, втоми і вичерпаності емоційних ресурсів, викликані власною роботою.
Деперсоналізація – негативне, цинічне, бездушне ставлення до роботи, колег, організації та предмету своєї праці.
Редукція професійних досягнень – почуття некомпетентності в своїй професійній сфері, знецінення результатів своєї праці.

9. Що таке синдром емоційного вигорання?
Емоційне вигорання (за В.Бойко) – це механізм психологічного захисту, вироблений особистістю, який має форму повного чи часткового виключення емоцій у відповідь на окремі психотравмуючі впливи.
Емоційне вигорання є надбаним стереотипом емоційної, частіше професійної поведінки.
Вигорання є частково функціональним стереотипом, оскільки дає змогу людині дозувати та економно витрачати енергетичні ресурси.

10. Зовнішні чинники емоційного вигорання:
хронічно напружена психоемоційна діяльність.
дестабілізуюча організація діяльності.
підвищена відповідальність при виконанні функцій та операцій.
несприятлива психологічна атмосфера професійної діяльності
Внутрішні чинники емоційного вигорання:
схильність до емоційної стриманості
підвищена відповідальність
слабка мотивація емоційної віддачі у професійній діяльності
етичні ділеми
Що спричинює емоційне вигорання?

11. Прояви синдрому вигорання
Симтоми, що свідчать про розвиток синдрому вигорання

12. 1) Психофізичні симптоми:
відчуття постійної втоми не тільки ввечері, але і вранці, відразу після сну
відчуття емоційного і фізичного виснаження
зниження сприйнятливості і реактивності у зв’язку зі змінами зовнішнього середовища
загальна астенізація (слабкість, зниження активності та енергійності, погіршення біохімії крові і гормональних показників)
частий безпричинний головний біль
постійні розлади шлунково-кишкового тракту
різка втрата або різке збільшення ваги
повне або часткове безсоння
постійний загальмований, млявий стан і бажання спати протягом всього дня
задишка або порушення дихання при фізичному або емоційному навантаженні
помітне зниження зовнішньої та внутрішньої сенсорної чутливості: погіршення зору, слуху, нюху і дотику, втрата внутрішніх, тілесних відчуттів

13. 2) Соціально-психологічні симптоми:
байдужість, нудьга, пасивність і депресія (знижений емоційний тонус, відчуття пригніченості)
підвищена дратівливість на незначні, дрібні події
часті нервові зриви (спалахи невмотивованого гніву або відмова від спілкування, замкнення у собі)
постійне переживання негативних емоцій, для яких у зовнішній ситуації немає причин (відчуття провини, образи, сорому, підозрілість, скутість)
відчуття неусвідомленого неспокою і підвищеної тривожності (відчуття, що «щось не так, як треба»)
відчуття гіпервідповідальності і постійне почуття страху, що «щось не вдасться» або «я не впораюся»
загальна негативна настанова на життєві і професійні перспективи (за типом «як не намагайся, все одно нічого не вийде»)

14. 3) Поведінкові симптоми:
відчуття, що робота стає все важчою і важчою, і виконувати її — все важче і важче
співробітник помітно змінює свій робочий режим (збільшує або скорочує час роботи)
постійно, без необхідності, бере роботу додому, але і вдома її не робить
керівникові важко ухвалювати рішення
відчуття даремності, зневіра, що справи поліпшаться, зниження ентузіазму у ставленні до роботи, байдужість до її результатів
невиконання важливих, пріоритетних завдань і «зациклення» на дрібних деталях, не відповідна до службових вимог витрата більшої частини робочого часу на мало усвідомлюване або не усвідомлюване виконання автоматичних і елементарних дій
утримання дистанції від співробітників і клієнтів, підвищення неадекватної критичності
зловживання алкоголем, різке зростання викурених за день цигарок, вживання наркотичних засобів

15. Важливо пам’ятати!
Вигорання - це синдром, або група симптомів, що з'являються разом.
Однак всі разом вони ні у кого не проявляються одночасно, тому що вигорання - процес суто індивідуальний.

16. Діагностика синдрому вигорання
Опитувальник «Емоційне вигорання» (В. Бойко)
Опитувальник «Професійне вигорання» (Н.Водоп’янова, Е. Старченкова)
Опитувальник «Визначення психічного вигорання» (А. Рукавішников)
Опитувальник загального психологічного стану людини - Тест індекс життєвої задоволеності (ІЖЗ)(адаптація Н. В. Паніної)
Детальний опис опитувальників можна знайти в Інтернеті за назвою.

17. Напрями профілактичних заходів
Керівники соціальних служб мають організувати профілактику вигорання співробітників на робочому місці.
Взаємодопомога спеціалістів центрів один одному.
Самодопомога.

18. Рекомендації для керівників соціальних служб, щодо профілактики вигорання співробітників:
Дуже важливо для уникнення професійного вигорання фахівців правильно організувати робочий процес:
підтримувати колективний дух
працювати в команді
розподіляти ролі
розробити систему заохочень і подяк
підтримувати психологічний комфорт в колективі

19. Якості та уміння, що допомагають фахівцеві уникнути професійного вигорання (1)
добре здоров’я та свідома, цілеспрямована турбота про свій фізичний стан (постійні заняття спортом, здоровий спосіб життя)
висока самооцінка та впевненість у собі, своїх здібностях та можливостях
здатність формувати і підтримувати у собі позитивні, оптимістичні настанови і цінності — як відносно до самих себе, так і до інших людей і життя взагалі

20. досвід успішного подолання професійного стресу
здатність до конструктивних змін у напружених умовах
висока мобільність
відвертість
товариськість
самостійність
прагнення спиратися на власні сили
Якості та уміння, що допомагають фахівцеві уникнути професійного вигорання (2)

21. уміння звернутися по допомогу
уміння не боятися ставити «дурні питання»
уміння приймати допомогу
Якості та уміння, що допомагають фахівцеві уникнути професійного вигорання (3)

22. Правила психологічної безпеки при роботі для уникнення синдрому вигорання (1):
В першу чергу турбуйтеся про себе! Будьте уважні до себе: це допоможе вам своєчасно помітити перші симптоми втоми.
Адекватно оцінюйте свої можливості. Не беріть на себе занадто багато.
Припиніть шукати у роботі щастя або порятунку. Вона — не притулок, а діяльність, яка є доброю сама по собі.
Припиніть жити життям інших. Живіть, будь ласка, своїм власним життям. Не замість людей, а разом з ними.

23. Правила психологічної безпеки при роботі для уникнення синдрому вигорання (2):
Використовуйте перерви в роботі для відпочинку, коли це тільки можливо. Витрачайте час на те, щоб «скинути» з себе напругу.
Знаходьте час для себе, ви маєте право не тільки на робоче, але і на приватне життя. Спілкуйтеся з друзями та рідними.
У вільний від роботи час займайтесь приємними та розслаблюючими справами.
Вчиться тверезо осмислювати події кожного дня. Можна зробити традицією вечірній перегляд подій.

24. Правила психологічної безпеки при роботі для уникнення синдрому вигорання (3):
Відмовтесь від зловживання алкоголем і висококалорійною їжею. Марно «запивати» і «заїдати» негативні емоції. Ніщо так сильно не шкодить нашому організму, як шкідливі звички.
Висипайтесь. Повноцінний сон не менше 8 годин на добу. Для того, щоб добре і міцно спати, випийте на ніч теплого молока з медом, або прогуляйтеся.
Звертайтеся за допомогою та підтримкою.

25. Дякуємо за Вашу увагу!