Тема 5. Пасивні операції банків по залученню і запозиченню коштів

2. Питання теми:
1.Капітал комерційного банку, його склад і
характеристика.
2.Регулятивний капітал комерційного банку,
його формування.
3.Залучений і запозичений капітал
комерційного банку, їх характеристика.
4.Управління залученим капіталом
комерційного банку.

3. Пасивні операції - це операції, за допомогою яких банки формують
свої грошові ресурси для проведення кредитних, інвестиційних та
інших активних операцій.
До пасивних операцій належать:
розміщення акцій банку;
 залучення вкладів;
 отримання кредитів від центрального банку та на міжбанківському
ринку;
 випуск банківських облігацій, векселів та інших зобов’язань.
Результати пасивних операцій відображаються у пасиві балансу банку.
Пасивні операції пов’язані з розміщенням акцій чи
залученням внесків засновників, відрахуваннями з
поточного і нерозподіленого прибутку, сприяють
збільшенню власного капіталу банку. Грошові
кошти, які банки одержують шляхом приймання
вкладів (депозитів), є залученими коштами.

4. – кошти, спеціально
створені фонди та резерви, призначені для
забезпечення фінансової стійкості,
комерційної та господарської діяльності,
відшкодування можливих збитків, і які
перебувають у користуванні банку.

5. У Законі України «Про банки і банківську
діяльність» Капітал банку визначається як власні
кошти, залишкова вартість активів банку після
вирахування всіх його зобов’язань. Законом
визначено такі види капіталу банків: статутний,
приписний та регулятивний. Мінімальний розмір
статутного капіталу на момент державної
реєстрації юридичної особи, яка має намір
здійснювати банківську діяльність, не може бути
меншим 120 мільйонів гривень.
У процесі діяльності
банку капітал банку
виконує функції:
 операційну,
захисну
 регулюючу

6. Суть захисної функції полягає в тому, що капітал служить для
захисту коштів вкладників і кредиторів, оскільки збитки від
кредитних, інвестиційних, валютних операцій банку,
зловживань, помилок списуються за рахунок резервів, які
входять до складу капіталу. Тобто капітал банку відіграє роль
своєрідного буфера, який поглинає втрати від реалізації
різноманітних банківських ризиків.
Ця функція включає гарантування вкладів, захищаючи
інтереси вкладників у разі ліквідації чи банкрутства банку, а
також забезпечує функціонування банку у разі виникнення
збитків від поточної діяльності, що покриваються, як
правило, за рахунок поточних прибутків. Захисна функція
банківського капіталу є головною протягом всього періоду
функціонування банку.

7. Зміст регулюючої функції капіталу полягає в тому,
що через фіксацію величини власного капіталу або
його окремих складових наглядові органи
впливають на банківську діяльність та обмежують
рівень банківських ризиків. Так, для визначеня
обов’язкових економічних нормативів регулювання
діяльності банків, установлених НБУ, показники
власного капіталу банку використовуються в десяти
із тринадцяти обов’язкових нормативів (крім
нормативів ліквідності). Тобто величина капіталу
банку суттєво впливає на обсяги та напрями
проведення банківських операцій.

8. Функція забезпечення оперативної діяльності має
важливе значення під час створення та на
початкових етапах функціонування банку. В такі
періоди за рахунок власного капіталу банку
фінансується придбання чи оренда основних
фондів, комп’ютерної та оргтехніки, організаційні
заходи щодо створення систем безпеки в банку,
запровадження банківських технологій та систем
зв’язку. В подальшій діяльності банку функція
забезпечення оперативної діяльності стає
другорядною на відміну від підприємств сфери
матеріального виробництва, де вона залишається
головною протягом всього періоду діяльності.

9. Регулятивний капітал банку включає основний і додатковий
капітал. Основний капітал включає статутний капітал і
розкриті резерви, які створені або збільшені за рахунок
нерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акцій і
додаткових внесків акціонерів у статутний капітал, загальний
фонд покриття ризиків, що створюється під невизначений
ризик при проведенні банківських операцій, за винятком
збитків за поточний рік і нематеріальних активів. Додатковий
капітал, за умови затвердження Національним банком, може
включати нерозкриті резерви, резерви переоцінки, гібридні
капітальні інструменти і субординований борг. Також
Національний банк України має право визначати інші складові
додаткового капіталу, а також умови та порядок його
формування. Додатковий капітал не може бути більш як 100
відсотків основного капіталу

10. Більша частина ресурсів
комерційного банку формується
за рахунок залучених та
запозичених коштів, а не
власних. Можливості
комерційних банків у залученні
коштів регулюються НБУ. Так,
згідно з показником
платоспроможності банку,
нормативне значення якого
встановлено НБУ, залучені та
запозичені кошти не повинні
перевищувати розмір власного
капіталу більше ніж у 12 разів.

11. - це сукупність коштів на
поточних, депозитних та інших рахунках банківських клієнтів
(юридичних та фізичних осіб), на рахунках громадських
організацій, різноманітних суспільних фондів, які розміщуються
в активі з метою отримання прибутку чи забезпечення
ліквідності банку. Основну суму залучених коштів становлять
тимчасово вільні грошові капітали, що виникають на основі
кругообігу промислового і торгового капіталу, грошові
накопичення держави, особисті грошові накопичення населення.
Залучені кошти формують переважну частину ресурсів, які
використовуються для виконання активних операцій банків. Як
основний елемент грошової маси залучені кошти банків
відіграють важливу роль в економіці, тому вони є об'єктом
державного регулювання, яке здійснюється у формах обмеження
виплачуваної винагороди (відсотків), встановлення норм
обов'язкового резервування і деяких нормативів регулювання
банківської діяльності (платоспроможності, ліквідності тощо).
Залучені кошти банків поділяються на депозитні й не депозитні.

12. - це позики на грошовому
ринку, які залучаються у формі міжбанківських кредитів і
кредитів центрального банку (НБУ), операцій з цінними
паперами на вторинному фондовому ринку, а також позик
на ринку євродоларів. Ці кошти мають суттєве значення
для підтримки поточної банківської ліквідності і тому
активно використовуються комерційними банками
України.
Запозичені банківські ресурси також характеризуються
двома юридично-правовими формами реалізації: кредити,
отримані від інших банків (в тому числі НБУ), та цінні
папери субординованого боргу

13. - це
діяльність, пов'язана із залученням грошових
коштів вкладників та інших кредиторів,
визначенням розміру і відповідної структури
джерел грошових коштів у тісному зв'язку з їх
розміщенням

14. 1. Виконувати вимоги НБУ щодо дотримання встановлених
економічних нормативів.
2. Не допускати наявності в банку коштів, які не приносять
доходу, крім тієї її частини, яка забезпечує формування
обов'язкових резервів.
3. Підтримувати певне співвідношення між власними і
залученими коштами. Надмірна наявність залучених коштів
збільшує ризик і підвищує потенційну загрозу
неплатоспроможності банку. Переважне формування банківських
ресурсів за рахунок власного капіталу веде до втрати певною
групою акціонерів контролю над банком, зниження рівня виплати
дивідендів та ринкової вартості акцій.

15. 4. Забезпечувати одержання банком прибутку за рахунок
залучення якомога "дешевших" ресурсів.
5. Забезпечувати взаємозв'язок і взаємоузгодженість між
депозитними операціями і операціями по видачі позик за їх
строками та сумами.
6. Особливу увагу в процесі організації депозитних операцій
приділяти строковим депозитам, які в найбільшій мірі
забезпечують підтримку ліквідності балансу банку.
7. Постійно намагатись, щоб резерви вільних (не залучених в
активні операції) коштів на депозитних рахунках були
мінімальними.
8. Здійснювати заходи щодо розвитку банківських послуг і
підвищенню якості та культури обслуговування клієнтів, що буде
сприяти залученню вільних грошових коштів.