SlideShare uma empresa Scribd logo
1 de 16
Baixar para ler offline
Тема: Лікувальна фізична культура при порушеннях обміну речовин
Мета: Сформувати знання про етіологією і патогенез захворювань, про роль
фізичних вправ у комплексному лікуванні порушень обміну речовин.
Література:
Дубровский В.И. Лечебная физическая культура (кинезотерапия): Учеб. для
студ. высш. учеб. заведений. – 3-е изд., испр. и доп. – М.: Гуманит. изд. центр
ВЛАДОС, 2004.
Учебник инструктора по ЛФК: Учебник для ин-тов физ. культ./ Под ред. В.П.
Правосудова. - М.: ФиС, 1980.
Студенти повинні знати: форми ожиріння та особливості методики
лікувальної фізичної культури при різних формах, фізіологічне
обґрунтування застосування фізичних вправ при цукровому діабеті.
Повинні уміти: добирати вправи для реабілітації учнів із порушеннями
обміну речовин
Інструкція:
1. Прочитайте літературу.
2. Заповніть таблицю:
Порушення обміну
речовин
Етіологія Симптоматика
3. Поясніть значення застосування фізичних вправ при порушеннях
обмінних процесів.
Питання для самоконтролю:
1. Механізм лікувальної дії фізичних вправ при порушеннях обміну
речовин.
2. Які засоби лікувальної фізкультури застосовуються для реабілітації учнів
з порушеннями обмінних процесів?
3. Які завдання вирішує лікувальна фізкультура при цукровому діабеті?
4. Поясніть механізм лікувальної дії фізичних вправ при аліментарній
дистрофії.
Форма перевірки:
1. Перевірка зошитів.
2. Усне опитування.
Інформаційний матеріал
Лікувальну фізичну культуру при захворюваннях обміну речовин
застосовують на всіх етапах реабілітації хворих. Лікувальна дія фізичних
вправ проявляється, в першу чергу, трофічним впливом на організм.
Основою його є покращення окисно-відновних процесів, що виникає за
рахунок покращення крово- та лімфообігу, постачання кисню та поживних
речовин клітинам і більш ефективного їх засвоювання, активізації, видалення
продуктів обміну.
Фізичні вправи підвищують споживання м’язами глюкози, жирних
кислот і кетонових тіл, що зменшує вміст цих речовин у крові і суттєво
впливає на лікування діабету. Доведено, що при введені інсуліну на фоні
дозованого фізичного навантаження помірної інтенсивності зниження рівня
цукру в крові більше в порівняно зі спокоєм. Цукрове навантаження в
поєднанні з фізичним спричиняє майже у два рази менше підвищення рівня
цукру в крові, ніж без м’язової роботи. Все це вказує на те, що під впливом
фізичних вправ підсилюється дія інсуліну, покращується здатність організму
хворого засвоювати глюкозу, підвищується стійкість його до прийому
вуглеводів, зменшуючи небезпеку виникнення діабетичної коми.
Фізичні вправи збільшують енерговитрати організму не лише за
рахунок вуглеводів, але й жирів. М’язова діяльність активізує ліполітичні
чинники, окиснення жирів та вихід їх з депо; зменшує рівень жирних кислот і
холестерину у крові, надмірне утворення жиру з вуглеводів, зайву масу тіла.
Наведені позитивні зміни у жировому обміні спостерігаються під дією
регулярних тривалих навантажень помірної та середньої інтенсивності, що
обумовлює необхідність застосування їх у лікуванні ожиріння.
Активізація окисно-відновних процесів, що виникає під впливом
фізичних вправ, позитивно впливає на білковий обмін. Це проявляється у
підсиленні синтезу білка, регенеративних і пластичних процесів, видаленні
продукти обміну та відновленні тканинних структур. Використовуючи такі
властивості дії фізичних вправ на білковий обмін, а також їх здатність
ліквідувати обмеження рухливості у суглобах, ЛФК застосовують у лікуванні
подагри.
Фізичні вправи тонізують ЦНС, сприяють відновленню нормальних
моторно-вісцеральних рефлексів, функцій залоз внутрішньої секреції,
особливо гіпофізу та надниркових залоз. Під їх впливом вирівнюється
порушення нервово-трофічної і гормональної регуляції процесів обміну
речовин в організмі, гальмується розвиток супутніх захворювань.
Форми ЛФК при ожирінні
Ожиріння лікують комплексно, воно зводиться до збільшення обсягу
фізичного навантаження та обмеження енергетичної цінності їжі, переважно
за рахунок вуглеводів і жирів. У разі необхідності призначають гормональні
препарати і медикаменти, що знижують апетит чи спрямовані на лікування
супутніх захворювань. Хворі з ожирінням лікуються, переважно, у
поліклініці і періодично у санаторіях. Осіб з яскраво вираженими
паталогічними змінами в серцево-судинній та інших системах та органах
лікують у стаціонарі відповідно до клінічного перебігу захворювань і,
природно, з урахуванням ожиріння. Велику питому вагу у комплексному
лікуванні хворих мають засоби фізичної реабілітації.
Фізичну реабілітацію застосовують у вигляді ЛФК, лікувального
масажу, фізіотерапії, механотерапії, працетерапії.
Лікувальну фізичну культуру призначають при ендогенній і екзогенній
формах ожиріння. Завдання ЛФК: підвищення енерговитрат, окисно-
відновних і обмінних процесів; зменшення надмірної маси тіла і зміцнення
м’язів тулуба; покращення функцій серцево-судинної, дихальної, травної та
інших систем; відновлення та підтримання фізичної і професійної
працездатності. Ці завдання вирішують за рахунок застосування фізичних
вправ на витривалість, гімнастичних вправ для середніх та великих м’язових
груп у чергуванні з дихальними, що викликають підвищену витрати енергії і
поглиблення кисню, сприяють витраченню великої кількості вуглеводів, а
також виходу з депо і розщепленню жирів. Протипоказання ЛФК при
загостреннях супутніх захворювань, гіпертензій них та діенцефальних
кризах.
Курс ЛФК поділяють на два періоди. У I періоді занять під час щадного
рухового режиму застосовують фізичні вправи, що відновлюють рухові
навички хворого, адаптують до фізичних навантажень, що поступово
підвищуються. Використовують ранкову гімнастику і лікувальну гімнастику,
лікувальну ходьбу у повільному та середньому темпі.
У II періоді, який охоплює щадно-тренувальний і тренувальний
руховий режими, інтенсивність навантаження поступово збільшується.
Особливістю застосування ЛФК є достатньо виражені фізичні навантаження.
В заняття з ЛФК включають різноманітні загально розвиваючи вправи,
ходьбу до 10 км, біг, прогулянки, теренкур, ближній туризм, плавання,
веслування, їзду на велосипеді, ходьбу на лижах, рухливі та спортивні ігри.
Значне місце приділено вправам для зміцнення м’язів тулуба і живота,
коригуючим і дихальним вправам. Щільність заняття досягає 60-70%,
тривалість лікувальної гімнастики 30-60 хв., ранкової гігієнічної – 20-25 хв.
Наведену програму застосування ЛФК рекомендують особам з аліментарною
та ендогенною формами ожиріння, у яких не спостерігається суттєвих
зрушень з боку органів і систем, що лімітують обсяг виконання фізичних
вправ. Однак при ендокринно-церебральній формі ожиріння загальне
навантаження в заняттях знижується, в них більше вправ для середніх
м’язових груп і дихальних, темп виконання середній і повільний, менша
тривалість занять.
Для активізації рухового режиму широко використовують різні форми
ЛФК в строгій відповідності з функціональними можливостями організму:
ранкову гігієнічну гімнастику (РГГ), лікувальну гімнастику (ЛГ), прогулянки,
дозовану ходьбу і дозований біг, плавання, туризм, спортивні ігри, масаж і
самомасаж. У зв'язку із зниженням захисних сил організму і частими
простудними захворюваннями в режим хворих включають елементи
загартування.
Застосування засобів ЛФК обумовлене тим, що фізичні вправи
збільшують енерговитрати, стимулюють обмінні процеси, нормалізують
діяльність серцево-судинної і дихальної систем, підвищують загальний і
емоційний тонус хворих, працездатність і опірність організму. Особливу увагу
в процесі занять приділяють тренуванню дихання. Дихальні вправи сприяють
збільшенню надходження в організм кисню, необхідного для посилення
окислювальних процесів і активнішого згоряння жирних кислот в тканинах.
Звільнення м'язової тканини від жиру підвищує її скоротливу здатність.
Поступове зменшення відкладення жиру в черевній порожнині збільшує
рухливість діафрагми — могутнього не серцевого чинника кровообігу. Все це
сприяє попередженню застійних явищ в органах і тканинах.
Важливу роль відводять вправам, що зміцнюють м'язи черевного пресу і
тазового дна, які не тільки утримують органи черевної порожнини в
нормальному фізіологічному положенні, але і покращують перистальтику
кишок, сприяючи їх спорожненню.
Загальнозміцнюючі вправи для м'язів кінцівок і тулуба, крім того,
підвищують загальний тонус центральної нервової системи і нормалізують
порушені в ході хвороби функціональні зв'язки між корою головного мозку,
підкіркою і внутрішніми органами, нормалізують обмінні процеси в організмі.
Активізація рухового режиму повинна починатися із зміни загального
режиму. Необхідно перш за все відмовитися від бажання полежати в ліжку
після пробудження, спати не більше 7—8 годин, відмінити денний сон у
вихідні дні, замінивши його прогулянкою. Після обіду не сідати в крісло, а
більше здійснювати рухів по будинку, у дворі, на городі, в садку. На роботу та
з роботи слід ходити пішки або хоч би частину шляху долати пішки,
відмовившись від їзди на транспорті за 2—3 зупинки до роботи або до
будинку.
Після сну протягом 20—25 хвилин для підвищення загального і
емоційного тонусу, якнайшвидшого переходу організму від стану сну до
неспання виконують РГГ. Заняття гігієнічною гімнастикою проводяться з
різних вихідних положень, але переважно стоячи. Рекомендують гімнастичні
вправи для кінцівок, тулуба, на снарядах, дихальні вправи, повороти, нахили
тулуба, вправи для зміцнення м'язів черевного пресу. При виконанні вправ
стежать за диханням, воно повинне бути вільним, без затримки.
Після занять обов'язково прийняти водні процедури: вологе обтирання
або душ з подальшим розтиранням тіла махровим рушником до почервоніння
шкіри.
Ранкову гігієнічну гімнастику можна замінити прогулянкою від 30
хвилин до 1,5 години, дозованою ходьбою або повільним бігом. Після РГГ
повинне з'явитися відчуття бадьорості та підвищитися працездатність.
Лікувальною гімнастикою можна займатися у будь-який час дня, але
не пізніше ніж за 2 години до сну, за 1,5 години до або після їжі. У теплу
пору року її бажано виконувати на повітрі.
При підборі фізичних вправ необхідно враховувати, що енергозабезпечення
м'язової діяльності за рахунок жирів відбувається тільки при роботі певної
інтенсивності. Експеримент, проведений фахівцями кафедр анатомії,
фізіології і гімнастики Державного Центрального інституту фізичної
культури, показав, що заняття ритмічною гімнастикою протягом 45 хвилин
при частоті серцевих скорочень (ЧСС) 110—130 поштовхів за 1 хвилину, не
впливали на стан жирової і м'язової тканини в організмі тих, що займаються,
тобто жировий прошарок не зменшувався. А інтенсивніша робота при ЧСС
130—150 поштовхів за 1 хвилину, протягом 10— 15хвилин, в 45-хвилинному
занятті приводила до зменшення жирової тканини. Початківцеві заняття ЛГ,
таке навантаження не осилити, буде потрібно достатньо багато часу для
того, щоб систематичні заняття фізичними вправами підвищили фізичну
працездатність. І лише після адаптації організму до постійно наростаючих
навантажень в заняття слід включати субмаксимальні навантаження.
При побудові занять з ЛГ підбирають загальнозміцнюючі гімнастичні
вправи з охоплення великих м'язових груп кінцівок і тулуба, вправи з
предметами (гімнастичною палицею, булавами, гантелями масою 1—3 кг,
еспандером, м'ячем,). Силові вправи (з предметами) слід поєднувати з
дихальними вправами в м'язовому розслабленні. При розслабленні швидше
протікають відновні процеси в м'язах.
Дихальні вправи сприяють вихованню правильного дихання,
стимулюють функцію зовнішнього дихання, після силових вправ
полегшують роботу серця. Вони повинні бути прості, видих більш триваліше
ніж вдих. Вдих зазвичай відповідає випрямленому положенню тулуба, а видих
— положенню нахилу, найбільшій напрузі при виконанні вправ. Дихання
вільне. Затримувати дихання на висоті вдиху не слід, в кінці видиху
допускається затримка дихання на 1—3 с для стимуляції подальшого вдиху.
Коригуючі вправи укріплюють м'язи тулуба, протидіють розвитку
різних деформацій і виховують правильну поставу.
Вправи в рівновазі включають в заняття ЛГ для розвитку функції
рівноваги, що має важливе прикладне значення.
Широке застосування знаходять вправи з предметами і на приладах. Їх
використовують переважно для різноманітності фізичних вправ в занятті і
для посилення загального фізичного навантаження.
Ходьба і біг, які включають в заняття ЛГ, позитивно впливають на
кровообіг, лімфообіг, протидіють утворенню застійних явищ, виконують
загальнозміцнюючі дії на організм. Рекомендовані гімнастичні вправи
виконують з різних вихідних положень: стоячи, в ходьбі, сидячи на килимку,
на гімнастичній лаві, лежачи на спині, на боці, на животі, у висі на
гімнастичній стінці. Амплітуда руху — повна з деякою м'язовою напругою.
Темп виконання — повільний і середній. Тривалість заняття ЛГ — від 35 до
60 хвилин. Для збільшення навантаження в заняття ЛГ можна включати
вправи з набивним м'ячем, що характеризуються динамічністю,
різноманітністю, доступністю і позитивним емоційним забарвленням. Таким
же чином в комплекс ЛГ можна включити і вправи з гумовим джгутом. Ці
вправи відносяться до загальнорозвиваючих. Під час виконання вправ з
джгутом необхідно стежити за диханням, при цьому визначають не тільки
темп, кількість повторень, але і пружність гуми. Як джгут використовують
шматок гофрованого шланга, гумову трубку або спеціальні гумові еспандери.
Кожному що займається необхідно мати два джгути завдовжки по 0,75—1 м.
Вправи виконують з вільним джгутом, а також з прикріпленими до стінки,
підлоги, до нього пришивають м'які петлі, а в стіну або підлогу угвинчують
гачки. Фізичні вправи в занятті з ЛГ можна чергувати з самомасажем
живота або проводити його самостійно через 1,5—2 години після їжі
протягом 5—12 хвилин.
Для здійснення активного режиму страждаючим ожирінням
рекомендують дозовану ходьбу і оздоровчий біг — прості і природні фізичні
вправи, якими можна займатися самостійно у будь-яку пору року,
дотримуючись при цьому методичних рекомендацій і періодично проходячи
медичний контроль у лікаря.
Ходьбу можна легко дозувати за швидкістю: дуже повільна — 60—70
кроків за 1 хв. (2,5—3 км/г); повільна — 70—90 кроків (3—4 км/г); середня
— 90—120 кроків (4— 5,6 км/г); швидка – 120—140 кроків (5,6—6,4 км/г);
дуже швидка — понад 140 кроків за хвилину. Оздоровлює тільки достатньо
швидка ходьба не менше 1 години. Якщо займатися тільки однією
ходьбою, то оптимальною оздоровчою нормою вважають 1,5—2-годинні
прогулянки із швидкістю 4—5 до 6 км/г, тобто в темпі, що викликає
прискорення пульсу в межах 30—40 % резерву серця (РС). Починати слід з
повільної ходьби протягом 30 хвилин, виконуючи її впродовж 1—2 тижнів,
потім перейти до середнього темпу і збільшити час прогулянки до 45
хвилин. Тільки після попередньої підготовки можна перейти до швидкої
ходьби протягом 60 хвилин, щодня додаючи до пройденої відстані 300—400
м. У перші 2 місяці не слід прагнути до прогулянки понад 3 км. Кожну
прогулянку треба починати і закінчувати в спокійному темпі.
Прекрасний оздоровчий ефект можна отримати при заняттях бігом.
Крім зниження маси тіла у зв'язку з достатньо високою витратою енергії
(приблизно 1 ккал або 4,1 кДж/кг на 1 км. шляху) при оздоровчому бігу
знижується рівень холестерину в крові, поліпшується функція печінки.
Вібрація печінки і кишок стимулює відтік жовчі та підсилює перистальтику.
Біг покращує кровообіг в нижніх кінцівках за рахунок скорочення м'язів
гомілки, стегна і активного виштовхування крові у напрямку до серця, що
полегшує його роботу і сприяє профілактиці варикозного розширення вен.
При бігові на тривалий час зберігається розширення просвіту величезного
судинного русла — це викликає стійке пониження і нормалізацію
артеріального тиску. Крім того, біг підвищує захисні сили організму і
працездатність.
Заняття оздоровчим бігом протипоказані при:
ожирінні III—IV ступеня;
цукровому діабеті, що не компенсується інсуліном.
Починаючи займатися бігом, важливо навчитися правильно дихати. Дихання
повинне бути якомога вільніше, з акцентом на подовження видиху в
порівнянні з тривалістю вдиху. При бігові найважливішим чинником є
дозування навантаження за тривалістю й інтенсивністю. При недостатній
інтенсивності та тривалості бігу заняття малоефективні. Підвищення
оптимальної інтенсивності і тривалості оздоровчого бігу може спровокувати
загострення патологічного процесу супутніх захворювань.
Методика оздоровчого бігу, полягає в чергуванні строго обмежених
відрізків ходьби і бігу. Наприклад, 50 м бігу плюс 150 м ходьби, потім 100 м
бігу і 100 м ходьби і т.д. Біг обов'язково на перших порах повинен
чергуватися з ходьбою, щоб в результаті напруженої циклічної роботи, якою
є біг, не виникало розладів дихання і кровообігу. Але довжина відрізків
ходьби і бігу суто індивідуальна, залежить від стану здоров'я і фізичної
підготовленості. Оптимальне співвідношення відрізків ходьби і бігу потрібно
підбирати, орієнтуючись на показники ЧСС і дихання. Відрізки бігу в процесі
тренування збільшують мимоволі і непомітно для того, що займається
самостійно. З великої кількості методик бігу можна запропонувати:
1. Легкий рівномірний біг — від 15 до 30 хв. при пульсі 120—130
поштовхів за 1 хв. Для бігунів, що починають займатися, є основним і
єдиним засобом тренування. Крім того, такий біг використовують в
розвантажувальні дні підготовки бігунів як полегшене тренування.
2. Кросовий біг по пересічній місцевості з невеликим
підйомом — від 30 до 90 хв. при пульсі 144—156 поштовхів за 1 хв.
1 раз в тиждень. Рекомендується для розвитку витривалості
тільки добре підготовленим бігунам до 50-річного віку.
3. Тривалий рівномірний біг по рівній трасі від 60 до 120 хвилин
при пульсі 132—144 поштовхів за 1 хвилину 1 раз в тиждень.
Застосовують для розвитку і підтримки загальної витривалості.
Величина роботи складається з об'єму та інтенсивності навантаження.
Об'єм навантаження вимірюють кількістю пробігаємих кілометрів, що
пробігаються.
Для підготовки організму до майбутньої м'язової діяльності необхідна
розминка від 10 до 15 хв. Чим довше дистанція бігу, тим менше розминка.
Вона може починатися з повільного бігу, включаючи декілька вправ на
гнучкість.
Під час бігу організм повинен повністю забезпечуватися киснем.
Утворення кисневої заборгованості в подібних випадках неприпустимо,
оскільки у осіб середнього віку це може привести до спазму коронарних
судин. При ЧСС 130—150 поштовхів за 1 хв. виконується анаеробна робота,
тобто кисневий борг не утворюється, а розвивається стійкий функціональний
стан, при якому робота може виконуватися тривалий час. У літніх людей або
у тих, що мають відхилення в діяльності серцево-судинної системи пульс
під час занять не повинен перевищувати 120 поштовхів за 1 хв.
Найдоступнішим і об'єктивнішим критерієм величини тренувального
навантаження є пульс. Нижньою межею індивідуального збільшення ЧСС,
що забезпечує оздоровчо-тренувальний ефект занять фізичними вправами,
вважається надбавка до ЧСС у спокої 50 % резерву серця.
Резерв серця (РС) — різниця між ЧСС у спокої і цифрою гранично
можливого прискорення пульсу під впливом інтенсивного фізичного
навантаження в даному віці. Віковий максимум ЧСС розраховують шляхом
віднімання з цифри 200 числа років піддослідного.
У перші дні занять бігати слід в помірному темпі. Найбільш ефективні
бігові тренування максимальної інтенсивності, що викликають прискорення
пульсу в межах 80— 90 %. До такої роботи можуть переходити люди тільки з
дозволу лікаря у віці до 60 років і ті, що не страждають серцево-судинними
захворюваннями. Після бігу пульс повинен поступово відновитися до
початкової величини приблизно до 20-ої хвилини. Якщо цього не
відбувається, то, очевидно, навантаження було велике і його необхідно
зменшити. Додатковим критерієм правильності вибраного бігу є підрахунок
пульсу відразу після закінчення тесту і тривалість його відновлення.
Максимально можливий для даної людини темп бігу повинен
супроводжуватися прискоренням пульсу до вікового максимуму і
відновленням його до 8-ої хвилини. Якщо після 6-хвилинного бігу пульс
виявляється нижчим за віковий максимум і відновлюється раніше 8-ої
хвилини, то це означає, що швидкість бігу була нижча можливою. Через 2—
3 дні тест слід повторити в швидшому темпі. Якщо пульс вище вікового
максимуму і своєчасно не відновився, то не дивлячись на хороший стан тест
оцінюють як поганою реакцією.
Менш точними, ніж дані ЧСС, але зручнішими є показники дихання,
оскільки вони дозволяють безперервно контролювати швидкість в процесі
бігу. Доведено, що до тих пір, поки дихання через ніс повністю задовольняє
надходження в легені необхідної кількості кисню, ЧСС не перевищує 130
поштовхів за 1 хв. Момент, коли бігун вимушений вдихнути через рот
додаткову порцію повітря, відповідає збільшенню пульсу приблизно до 150
поштовхів за 1 хв. — верхня межа зони аероба. Тому як тільки довелося
вдихнути через рот — відразу знижуйте швидкість бігу або переходьте на
ходьбу.
Особливості методики ЛФК при різних формах ожиріння
Найбільш ефективна лікувальна фізична культура при обмінно-
аліментарному ожирінні. При цій формі захворювання заняття лікувальною
гімнастикою повинно бути тривалим (45—60 хв. і більше). У них переважно
використовуються вправи для великих м'язових груп. Рухи слід виконувати з
великою амплітудою. Для кінцівок широко застосовуються махи, колові рухи
в великих суглобах, вправи з помірним навантаженням. Особливу увагу
необхідно приділяти вправам для тулуба (нахилам, поворотам, обертанням),
що збільшує рухливість хребетного стовбура, і вправам, що зміцнюють м'язи
черевного пресу. З цією метою рекомендується використовувати гантелі,
набивні і надувні м'ячі, еспандери, гімнастичні палиці. Всі рухи необхідно
поєднувати з глибоким диханням.
Повільний біг як самостійну форму занять починають застосовувати
після адаптації хворого до тривалих прогулянок. Спочатку біг на 100—200
м чергують з ходьбою, поступово відрізки бігу збільшують до 400—600 м.
Через 3 місяці можна переходити до тривалого безперервного бігу, поступово
доводячи його тривалість до 20—30 хв. і швидкість до 5—7 км/год.
При ендокринній і церебральній формах ожиріння загальне
навантаження в заняттях помірне. Більше, ніж при аліментарній формі
використовуються вправи для середніх м'язових груп і дихальні, що
виконуються в повільному і середньому темпі. Тривалість заняття 25—30 хв.
Для хворих ожирінням з сильно вираженими змінами в серцево-
судинній системі або в інших системах і органах лікувальна фізична культура
проводиться по методиці, що застосовується при захворюваннях цих систем і
органів з урахуванням явищ ожиріння.
ЛФК при цукровому діабеті
У комплексному лікуванні цукрового діабету значне місце
приділяється засобам фізичної реабілітації, що діють не тільки
симптоматично, але деякі з них націлені на окремі ланки патогенезу.
Використовується ЛФК, лікувальний масаж, фізіотерапію, працетерапію.
Лікувальна фізична культура при цукровому діабеті розв’язує такі
завдання: покращення функцій ЦНС та нейроендокринної регуляції обміну
речовин; стимуляція тканинного обміну, утилізація цукру в організмі,
зниження гіперглікемії та компенсація інсулінової недостатності;
поліпшення функціонального стану серцево-судинної, дихальної та травної
систем; попередження або зменшення проявів супутніх захворювань,
підвищення опірності організму; відновлення і підтримання загальної
працездатності хворого. Протипоказана ЛФК при гіперглікемії в межах 16,6
ммоль Х л-1
(300мг%) і вище, ознаках пре коматозного стану.
ЛФК призначають диференційовано, залежно від форми цукрового
діабету. При легкій формі в заняттях з лікувальної гімнастики, що тривають
30-45 хв., застосовують загально розвиваючі, дихальні вправи і вправи на
розслаблення. Щільність занять 60-65%. Рухи виконуються в повільному і
середньому темпі, з повною амплітудою. Вони забезпечують загальне
помірне фізичне навантаження, що оптимально сприяє засвоєнню глюкози з
крові та її повне використання у м’язах і тим самим досягненню головної
мети лікування – зменшення її вмісту у крові й сечі. Хворим рекомендують
ранкову гігієнічну гімнастику, ходьбу у повільному темпі від 2-3 до 10-12
км., близький туризм, ходьбу на лижах, веслування, плавання, рухливі та
деякі спортивні ігри. При цьому не можна використовувати вправи із
значною загальною силовою напругою та вправи на швидкість, при яких
утворюється значний кисневий борг, переважають анаеробні процеси у
м’язах, збільшується вміст у крові продуктів окиснення і рівень глюкози не
зменшується.
При цукровому діабеті середньої важкості тривалість занять з
лікувальної гімнастики – 25-30 хв., щільність – у межах 30-40%. Комплекси
складаються з вправ малої та помірної інтенсивності для всіх м’язових груп.
У заняттях передбачають вправи на поліпшення функціонального стану
серцево-судинної, дихальної та травної систем. Цим хворим рекомендується
ще ранкову гігієнічну гімнастику і лікувальну ходьбу 2-7 км. При
адекватності фізичних навантажень спостерігають зниження рівня глюкози у
крові.
При важкій формі цукрового діабету заняття з ЛФК проводять за
методикою, яку застосовують згідно з призначеним руховим режимом при
захворюваннях серцево-судинної системи. На етапах реабілітації фізичні
навантаження зростають поступово та обережно і не повинні перевищувати
помірні.
Правильність дозування фізичних навантажень контролюють за
суб’єктивними та об’єктивними показниками: самопочуття хворого, рівнем
глюкози у крові та сечі, масою тіла та ін. Заняття з ЛФК проводять не раніше
ніж через годину після ін’єкції інсуліну і легкого сніданку. Хворий має знати
таке: якщо під час занять або після них виникає почуття голоду, слабкості,
тремтіння рук, необхідно з’їсти 1-2 шматочки цукру і припинити заняття.
Відновити їх можна після зникнення гіпоглікемії на наступний день, але
зменшити навантаження.
Аліментарна дистрофія
Лікувальна фізична культура застосовується при аліментарному
виснаженні в періоді його зворотного розвитку при обов'язковому
повноцінному харчуванні. Фізичні вправи, підвищуючи тонус центральної
нервової системи, сприяють поліпшенню кортикальних регуляцій
обміну і діяльності внутрішніх органів. Підсилюючи трофічний вплив
нервової системи, м'язова діяльність активізує пластичні процеси і при
достатньому надходженні білків і вітамінів підвищує їх засвоюваність.
Позитивний вплив дозованої м'язової діяльності виявляється також в
поліпшенні окислювальних процесів вуглеводного обміну (збільшенні
відкладення глікогену в м'язах і печінці).
Лікувальна фізична культура показана і при достатньо
виражених проявах загального виснаження, атрофії скелетної мускулатури із
значним зниженням м'язової сили, загальній адинамії, пригніченості,
зниженні інтересу до того що оточує, ослабленням пам'яті і уваги, емоційній
млявості.
При постільному режимі використовуються прості гімнастичні вправи
з дуже невеликим навантаженням, спочатку в початковому положенні
лежачи, а потім — сидячи, що забезпечують легеням тонізуючу дію,
зміцнення скелетної мускулатури, помірну активізацію процесів обміну і
травлення. Рухи в дистальних відділах кінцівок виконуються в середньому
темпі, а потім в швидкому. Вправи, що залучають до роботи великі м'язові
групи, слід виконувати з неповною амплітудою, в повільному темпі.
У подальшому амплітуду і темп рухів поступово збільшують. Рухи
чергують з поглибленим диханням, включаючи паузи для відпочинку.
Тривалість занять 10—12 хв. Лікувальну гімнастику слід проводити двічі в
день.
У міру подальшого поліпшення загального стану хворого і
підвищення адаптації до навантажень в заняття включають вихідні
положення стоячи, вправи для кінцівок і тулуба, що виконуються з повною
амплітудою, з додатковим обтяженням, з предметами (булавами,
гімнастичними палицями, гантелями невеликої ваги, легкими
набивними м'ячами), малорухливі ігри, ходьбу в повільному темпі (поступова
відстань збільшується до 400—500 м), дихальні вправи. Тривалість занять 20—
25 хв.
При менш вираженому виснаженні, що характеризується значним
схудненням, зникненням підшкірного жирового шару, слабкістю і
пониженням працездатності без виражених дистрофічних змін в тканинах,
заняття лікувальною фізичною культурою проводять стосовно палатного
режиму, потім призначають вільний руховий режим. У методиці
передбачається виконання вправ, що забезпечують можливе швидке
відновлення тонусу і сили м'язів, а також адаптації до побутових і виробничих
фізичних навантажень. Застосовується лікувальна і ранкова гімнастика,
лікувальна ходьба на відстань до 1000 м, прогулянки, ходьба по сходах в межах
2—3 поверхів. У заняття включають вправи з обтяженням та без нього для всіх
основних груп скелетної мускулатури, вправи біля гімнастичної стінки, на
гімнастичній лаві, рухливі ігри, переважно з м'ячем, ходьбу з ускладненнями і
прискоренням, короткочасний біг до 200—300 м в спокійному темпі.

Mais conteúdo relacionado

Mais procurados

Загальна будова клітин прокаріот і еукаріот
 Загальна  будова клітин   прокаріот і еукаріот Загальна  будова клітин   прокаріот і еукаріот
Загальна будова клітин прокаріот і еукаріотVera Chepizhak
 
одномембранні органели
одномембранні органелиодномембранні органели
одномембранні органелиOlga Mospan
 
мозжечок
мозжечокмозжечок
мозжечокIgor68
 
Лекція 10. Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи.pdf
Лекція 10. Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи.pdfЛекція 10. Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи.pdf
Лекція 10. Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи.pdfssuser798f45
 
модифікаційна мінливість
модифікаційна мінливістьмодифікаційна мінливість
модифікаційна мінливістьVeraTaran
 
Medulla spinalis
Medulla spinalisMedulla spinalis
Medulla spinalisIgor68
 
Сенсорні системи нюху,смаку, рівноваги, дотику.
Сенсорні системи нюху,смаку, рівноваги, дотику.Сенсорні системи нюху,смаку, рівноваги, дотику.
Сенсорні системи нюху,смаку, рівноваги, дотику.labinskiir-33
 
патофізіологія зовнішнього дихання
патофізіологія зовнішнього диханняпатофізіологія зовнішнього дихання
патофізіологія зовнішнього диханняVictor Dosenko
 
Лекція 7. Лікарські засоби, що впливають на серцево-судинну систему. Кардіото...
Лекція 7. Лікарські засоби, що впливають на серцево-судинну систему. Кардіото...Лекція 7. Лікарські засоби, що впливають на серцево-судинну систему. Кардіото...
Лекція 7. Лікарські засоби, що впливають на серцево-судинну систему. Кардіото...ssuser798f45
 
урок з гімнастики
урок з гімнастикиурок з гімнастики
урок з гімнастикиAndy Levkovich
 
ЛЕКЦІЯ №8 КРМ ПРЕЗЕНТАЦІЯ.pdf
ЛЕКЦІЯ №8 КРМ ПРЕЗЕНТАЦІЯ.pdfЛЕКЦІЯ №8 КРМ ПРЕЗЕНТАЦІЯ.pdf
ЛЕКЦІЯ №8 КРМ ПРЕЗЕНТАЦІЯ.pdfTanyT2
 
властивості неметалів
властивості неметаліввластивості неметалів
властивості неметалівSvetlana Motchana
 
Характеристи звуку
Характеристи звукуХарактеристи звуку
Характеристи звукуOleksii Voronkin
 
укуси отруйних змій та комах тютюнник на
укуси отруйних змій та комах   тютюнник наукуси отруйних змій та комах   тютюнник на
укуси отруйних змій та комах тютюнник наsansanych86
 
Лекція 4. Міцела
Лекція 4. МіцелаЛекція 4. Міцела
Лекція 4. МіцелаBothi1827
 

Mais procurados (20)

Загальна будова клітин прокаріот і еукаріот
 Загальна  будова клітин   прокаріот і еукаріот Загальна  будова клітин   прокаріот і еукаріот
Загальна будова клітин прокаріот і еукаріот
 
Алергія
АлергіяАлергія
Алергія
 
лр 1. вимірювання рухів у суглобах, визначення сили м’язів для оцінки рухових...
лр 1. вимірювання рухів у суглобах, визначення сили м’язів для оцінки рухових...лр 1. вимірювання рухів у суглобах, визначення сили м’язів для оцінки рухових...
лр 1. вимірювання рухів у суглобах, визначення сили м’язів для оцінки рухових...
 
одномембранні органели
одномембранні органелиодномембранні органели
одномембранні органели
 
Prezentacija4
Prezentacija4Prezentacija4
Prezentacija4
 
мозжечок
мозжечокмозжечок
мозжечок
 
Лекція 10. Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи.pdf
Лекція 10. Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи.pdfЛекція 10. Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи.pdf
Лекція 10. Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи.pdf
 
модифікаційна мінливість
модифікаційна мінливістьмодифікаційна мінливість
модифікаційна мінливість
 
Medulla spinalis
Medulla spinalisMedulla spinalis
Medulla spinalis
 
Сенсорні системи нюху,смаку, рівноваги, дотику.
Сенсорні системи нюху,смаку, рівноваги, дотику.Сенсорні системи нюху,смаку, рівноваги, дотику.
Сенсорні системи нюху,смаку, рівноваги, дотику.
 
патофізіологія зовнішнього дихання
патофізіологія зовнішнього диханняпатофізіологія зовнішнього дихання
патофізіологія зовнішнього дихання
 
Лекція 7. Лікарські засоби, що впливають на серцево-судинну систему. Кардіото...
Лекція 7. Лікарські засоби, що впливають на серцево-судинну систему. Кардіото...Лекція 7. Лікарські засоби, що впливають на серцево-судинну систему. Кардіото...
Лекція 7. Лікарські засоби, що впливають на серцево-судинну систему. Кардіото...
 
урок з гімнастики
урок з гімнастикиурок з гімнастики
урок з гімнастики
 
ЛЕКЦІЯ №8 КРМ ПРЕЗЕНТАЦІЯ.pdf
ЛЕКЦІЯ №8 КРМ ПРЕЗЕНТАЦІЯ.pdfЛЕКЦІЯ №8 КРМ ПРЕЗЕНТАЦІЯ.pdf
ЛЕКЦІЯ №8 КРМ ПРЕЗЕНТАЦІЯ.pdf
 
лр 9 дослідження функціональної стійкості вестибулярного апарату
лр 9 дослідження функціональної стійкості вестибулярного апаратулр 9 дослідження функціональної стійкості вестибулярного апарату
лр 9 дослідження функціональної стійкості вестибулярного апарату
 
властивості неметалів
властивості неметаліввластивості неметалів
властивості неметалів
 
Характеристи звуку
Характеристи звукуХарактеристи звуку
Характеристи звуку
 
Lex tmsl 10v1
Lex tmsl 10v1Lex tmsl 10v1
Lex tmsl 10v1
 
укуси отруйних змій та комах тютюнник на
укуси отруйних змій та комах   тютюнник наукуси отруйних змій та комах   тютюнник на
укуси отруйних змій та комах тютюнник на
 
Лекція 4. Міцела
Лекція 4. МіцелаЛекція 4. Міцела
Лекція 4. Міцела
 

Semelhante a тема 6 лікувальна фізична культура при захворюваннях, пов’язаних з порушенням обміну речовин

Особливості проведення уроків в спеціальній медичній групі.ppt
Особливості проведення уроків в спеціальній медичній групі.pptОсобливості проведення уроків в спеціальній медичній групі.ppt
Особливості проведення уроків в спеціальній медичній групі.pptArtemFatyeyev
 
основи фізичної реабілітації(лекції).Pptx
основи фізичної реабілітації(лекції).Pptxоснови фізичної реабілітації(лекції).Pptx
основи фізичної реабілітації(лекції).PptxAlexandr Bondarenko
 
фр при інфаркті.pptx
фр при інфаркті.pptxфр при інфаркті.pptx
фр при інфаркті.pptxssuser95b031
 
sportivna-fіzіologіya-fіzіologіchna-harakteristika-fіzichnih-vprav-lektsіya-2...
sportivna-fіzіologіya-fіzіologіchna-harakteristika-fіzichnih-vprav-lektsіya-2...sportivna-fіzіologіya-fіzіologіchna-harakteristika-fіzichnih-vprav-lektsіya-2...
sportivna-fіzіologіya-fіzіologіchna-harakteristika-fіzichnih-vprav-lektsіya-2...ssuserf03f8b
 
оздоровчі системи
оздоровчі системиоздоровчі системи
оздоровчі системиirina_klopinska
 
Фізичні активності.docx
Фізичні активності.docxФізичні активності.docx
Фізичні активності.docxЮля Яловая
 
день хворого 11 лютого
день хворого  11 лютогодень хворого  11 лютого
день хворого 11 лютогоoliosa
 
Оздоровчі системи
Оздоровчі системиОздоровчі системи
Оздоровчі системиVertyxan
 
Школа діабета лікарні Феофанія
Школа діабета лікарні ФеофаніяШкола діабета лікарні Феофанія
Школа діабета лікарні ФеофаніяAndriy Krylov
 

Semelhante a тема 6 лікувальна фізична культура при захворюваннях, пов’язаних з порушенням обміну речовин (20)

тема 2
тема 2тема 2
тема 2
 
Особливості проведення уроків в спеціальній медичній групі.ppt
Особливості проведення уроків в спеціальній медичній групі.pptОсобливості проведення уроків в спеціальній медичній групі.ppt
Особливості проведення уроків в спеціальній медичній групі.ppt
 
тема 12
тема 12тема 12
тема 12
 
тема 7 клініко – фізіологічне обґрунтування застосування фізичних вправ при ...
тема 7  клініко – фізіологічне обґрунтування застосування фізичних вправ при ...тема 7  клініко – фізіологічне обґрунтування застосування фізичних вправ при ...
тема 7 клініко – фізіологічне обґрунтування застосування фізичних вправ при ...
 
тема 1 механізм лікувального впливу фізичних вправ. doc
тема 1 механізм лікувального впливу фізичних вправ. docтема 1 механізм лікувального впливу фізичних вправ. doc
тема 1 механізм лікувального впливу фізичних вправ. doc
 
тема 4 дихальні вправи у фізичному виховані школярів з ослабленим здоров’ям doc
тема 4 дихальні вправи у фізичному виховані школярів з ослабленим здоров’ям docтема 4 дихальні вправи у фізичному виховані школярів з ослабленим здоров’ям doc
тема 4 дихальні вправи у фізичному виховані школярів з ослабленим здоров’ям doc
 
основи фізичної реабілітації(лекції).Pptx
основи фізичної реабілітації(лекції).Pptxоснови фізичної реабілітації(лекції).Pptx
основи фізичної реабілітації(лекції).Pptx
 
profilaktika-ozhirinnya.pptx
profilaktika-ozhirinnya.pptxprofilaktika-ozhirinnya.pptx
profilaktika-ozhirinnya.pptx
 
фр при інфаркті.pptx
фр при інфаркті.pptxфр при інфаркті.pptx
фр при інфаркті.pptx
 
sportivna-fіzіologіya-fіzіologіchna-harakteristika-fіzichnih-vprav-lektsіya-2...
sportivna-fіzіologіya-fіzіologіchna-harakteristika-fіzichnih-vprav-lektsіya-2...sportivna-fіzіologіya-fіzіologіchna-harakteristika-fіzichnih-vprav-lektsіya-2...
sportivna-fіzіologіya-fіzіologіchna-harakteristika-fіzichnih-vprav-lektsіya-2...
 
оздоровчі системи
оздоровчі системиоздоровчі системи
оздоровчі системи
 
Фізичні активності.docx
Фізичні активності.docxФізичні активності.docx
Фізичні активності.docx
 
тема 9
тема 9тема 9
тема 9
 
день хворого 11 лютого
день хворого  11 лютогодень хворого  11 лютого
день хворого 11 лютого
 
1955 1 fcf
1955 1 fcf1955 1 fcf
1955 1 fcf
 
ВСТУП.PPTX
ВСТУП.PPTXВСТУП.PPTX
ВСТУП.PPTX
 
Оздоровчі системи
Оздоровчі системиОздоровчі системи
Оздоровчі системи
 
Школа діабета лікарні Феофанія
Школа діабета лікарні ФеофаніяШкола діабета лікарні Феофанія
Школа діабета лікарні Феофанія
 
68510
6851068510
68510
 
Zavdannia 2
Zavdannia 2Zavdannia 2
Zavdannia 2
 

Mais de Кременчуцький педагогічний коледж імені А. С. Макаренка

Mais de Кременчуцький педагогічний коледж імені А. С. Макаренка (20)

Fizichna kultura posibnik_z_praktiki_onovleniy
Fizichna kultura posibnik_z_praktiki_onovleniyFizichna kultura posibnik_z_praktiki_onovleniy
Fizichna kultura posibnik_z_praktiki_onovleniy
 
зрв
зрвзрв
зрв
 
фізкультурно оздоровчі заходи в режимі навчального дня (авт.каблашова д.)
фізкультурно оздоровчі заходи  в режимі навчального дня (авт.каблашова д.)фізкультурно оздоровчі заходи  в режимі навчального дня (авт.каблашова д.)
фізкультурно оздоровчі заходи в режимі навчального дня (авт.каблашова д.)
 
засоби фв мол.шк. тмфв
засоби фв мол.шк. тмфвзасоби фв мол.шк. тмфв
засоби фв мол.шк. тмфв
 
семінар 3
семінар 3семінар 3
семінар 3
 
інструкція до лаб практичного заняття 7
інструкція до лаб практичного заняття 7 інструкція до лаб практичного заняття 7
інструкція до лаб практичного заняття 7
 
сем.№ 11
сем.№ 11сем.№ 11
сем.№ 11
 
лр 6
лр 6лр 6
лр 6
 
№2 спостереження уроку з елементами легкої атлетики школа пересувань, стрибкі...
№2 спостереження уроку з елементами легкої атлетики школа пересувань, стрибкі...№2 спостереження уроку з елементами легкої атлетики школа пересувань, стрибкі...
№2 спостереження уроку з елементами легкої атлетики школа пересувань, стрибкі...
 
vh1.фізичне виховання як соціальна система
vh1.фізичне виховання як соціальна системаvh1.фізичне виховання як соціальна система
vh1.фізичне виховання як соціальна система
 
18.методика та послідовність навчання техніці пересування на лижах
18.методика та послідовність навчання техніці пересування на лижах18.методика та послідовність навчання техніці пересування на лижах
18.методика та послідовність навчання техніці пересування на лижах
 
17.методика вивчення стройових вправ
17.методика вивчення стройових вправ17.методика вивчення стройових вправ
17.методика вивчення стройових вправ
 
16.методика вивчення загальнорозвиваючих вправ без предмета. методика вивченн...
16.методика вивчення загальнорозвиваючих вправ без предмета. методика вивченн...16.методика вивчення загальнорозвиваючих вправ без предмета. методика вивченн...
16.методика вивчення загальнорозвиваючих вправ без предмета. методика вивченн...
 
14.загальні основи навчан¬ня фізичних вправ
14.загальні основи навчан¬ня фізичних вправ  14.загальні основи навчан¬ня фізичних вправ
14.загальні основи навчан¬ня фізичних вправ
 
12.загальні основи розвитку фізичних якостей
12.загальні основи розвитку фізичних якостей 12.загальні основи розвитку фізичних якостей
12.загальні основи розвитку фізичних якостей
 
11.особливості роботи з фізичного виховання в малокомплектній сільській школі
11.особливості роботи з фізичного виховання в малокомплектній сільській школі11.особливості роботи з фізичного виховання в малокомплектній сільській школі
11.особливості роботи з фізичного виховання в малокомплектній сільській школі
 
10.підготовка вчителя до уроку
10.підготовка вчителя до уроку 10.підготовка вчителя до уроку
10.підготовка вчителя до уроку
 
9.методичні принципи і методи навчання фізич¬них вправ.
9.методичні   принципи   і методи навчання фізич¬них вправ.9.методичні   принципи   і методи навчання фізич¬них вправ.
9.методичні принципи і методи навчання фізич¬них вправ.
 
8.основи планування і контролю навчальної роботи з фізичного ви ховання у шк...
8.основи планування  і контролю навчальної роботи з фізичного ви ховання у шк...8.основи планування  і контролю навчальної роботи з фізичного ви ховання у шк...
8.основи планування і контролю навчальної роботи з фізичного ви ховання у шк...
 
7.правила та засоби загартування молодших школярів.
7.правила та засоби загартування молодших школярів.7.правила та засоби загартування молодших школярів.
7.правила та засоби загартування молодших школярів.
 

тема 6 лікувальна фізична культура при захворюваннях, пов’язаних з порушенням обміну речовин

  • 1. Тема: Лікувальна фізична культура при порушеннях обміну речовин Мета: Сформувати знання про етіологією і патогенез захворювань, про роль фізичних вправ у комплексному лікуванні порушень обміну речовин. Література: Дубровский В.И. Лечебная физическая культура (кинезотерапия): Учеб. для студ. высш. учеб. заведений. – 3-е изд., испр. и доп. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2004. Учебник инструктора по ЛФК: Учебник для ин-тов физ. культ./ Под ред. В.П. Правосудова. - М.: ФиС, 1980. Студенти повинні знати: форми ожиріння та особливості методики лікувальної фізичної культури при різних формах, фізіологічне обґрунтування застосування фізичних вправ при цукровому діабеті. Повинні уміти: добирати вправи для реабілітації учнів із порушеннями обміну речовин Інструкція: 1. Прочитайте літературу. 2. Заповніть таблицю: Порушення обміну речовин Етіологія Симптоматика 3. Поясніть значення застосування фізичних вправ при порушеннях обмінних процесів. Питання для самоконтролю: 1. Механізм лікувальної дії фізичних вправ при порушеннях обміну речовин. 2. Які засоби лікувальної фізкультури застосовуються для реабілітації учнів з порушеннями обмінних процесів? 3. Які завдання вирішує лікувальна фізкультура при цукровому діабеті? 4. Поясніть механізм лікувальної дії фізичних вправ при аліментарній дистрофії. Форма перевірки: 1. Перевірка зошитів. 2. Усне опитування. Інформаційний матеріал Лікувальну фізичну культуру при захворюваннях обміну речовин застосовують на всіх етапах реабілітації хворих. Лікувальна дія фізичних вправ проявляється, в першу чергу, трофічним впливом на організм.
  • 2. Основою його є покращення окисно-відновних процесів, що виникає за рахунок покращення крово- та лімфообігу, постачання кисню та поживних речовин клітинам і більш ефективного їх засвоювання, активізації, видалення продуктів обміну. Фізичні вправи підвищують споживання м’язами глюкози, жирних кислот і кетонових тіл, що зменшує вміст цих речовин у крові і суттєво впливає на лікування діабету. Доведено, що при введені інсуліну на фоні дозованого фізичного навантаження помірної інтенсивності зниження рівня цукру в крові більше в порівняно зі спокоєм. Цукрове навантаження в поєднанні з фізичним спричиняє майже у два рази менше підвищення рівня цукру в крові, ніж без м’язової роботи. Все це вказує на те, що під впливом фізичних вправ підсилюється дія інсуліну, покращується здатність організму хворого засвоювати глюкозу, підвищується стійкість його до прийому вуглеводів, зменшуючи небезпеку виникнення діабетичної коми. Фізичні вправи збільшують енерговитрати організму не лише за рахунок вуглеводів, але й жирів. М’язова діяльність активізує ліполітичні чинники, окиснення жирів та вихід їх з депо; зменшує рівень жирних кислот і холестерину у крові, надмірне утворення жиру з вуглеводів, зайву масу тіла. Наведені позитивні зміни у жировому обміні спостерігаються під дією регулярних тривалих навантажень помірної та середньої інтенсивності, що обумовлює необхідність застосування їх у лікуванні ожиріння. Активізація окисно-відновних процесів, що виникає під впливом фізичних вправ, позитивно впливає на білковий обмін. Це проявляється у підсиленні синтезу білка, регенеративних і пластичних процесів, видаленні продукти обміну та відновленні тканинних структур. Використовуючи такі властивості дії фізичних вправ на білковий обмін, а також їх здатність ліквідувати обмеження рухливості у суглобах, ЛФК застосовують у лікуванні подагри. Фізичні вправи тонізують ЦНС, сприяють відновленню нормальних моторно-вісцеральних рефлексів, функцій залоз внутрішньої секреції,
  • 3. особливо гіпофізу та надниркових залоз. Під їх впливом вирівнюється порушення нервово-трофічної і гормональної регуляції процесів обміну речовин в організмі, гальмується розвиток супутніх захворювань. Форми ЛФК при ожирінні Ожиріння лікують комплексно, воно зводиться до збільшення обсягу фізичного навантаження та обмеження енергетичної цінності їжі, переважно за рахунок вуглеводів і жирів. У разі необхідності призначають гормональні препарати і медикаменти, що знижують апетит чи спрямовані на лікування супутніх захворювань. Хворі з ожирінням лікуються, переважно, у поліклініці і періодично у санаторіях. Осіб з яскраво вираженими паталогічними змінами в серцево-судинній та інших системах та органах лікують у стаціонарі відповідно до клінічного перебігу захворювань і, природно, з урахуванням ожиріння. Велику питому вагу у комплексному лікуванні хворих мають засоби фізичної реабілітації. Фізичну реабілітацію застосовують у вигляді ЛФК, лікувального масажу, фізіотерапії, механотерапії, працетерапії. Лікувальну фізичну культуру призначають при ендогенній і екзогенній формах ожиріння. Завдання ЛФК: підвищення енерговитрат, окисно- відновних і обмінних процесів; зменшення надмірної маси тіла і зміцнення м’язів тулуба; покращення функцій серцево-судинної, дихальної, травної та інших систем; відновлення та підтримання фізичної і професійної працездатності. Ці завдання вирішують за рахунок застосування фізичних вправ на витривалість, гімнастичних вправ для середніх та великих м’язових груп у чергуванні з дихальними, що викликають підвищену витрати енергії і поглиблення кисню, сприяють витраченню великої кількості вуглеводів, а також виходу з депо і розщепленню жирів. Протипоказання ЛФК при загостреннях супутніх захворювань, гіпертензій них та діенцефальних кризах. Курс ЛФК поділяють на два періоди. У I періоді занять під час щадного
  • 4. рухового режиму застосовують фізичні вправи, що відновлюють рухові навички хворого, адаптують до фізичних навантажень, що поступово підвищуються. Використовують ранкову гімнастику і лікувальну гімнастику, лікувальну ходьбу у повільному та середньому темпі. У II періоді, який охоплює щадно-тренувальний і тренувальний руховий режими, інтенсивність навантаження поступово збільшується. Особливістю застосування ЛФК є достатньо виражені фізичні навантаження. В заняття з ЛФК включають різноманітні загально розвиваючи вправи, ходьбу до 10 км, біг, прогулянки, теренкур, ближній туризм, плавання, веслування, їзду на велосипеді, ходьбу на лижах, рухливі та спортивні ігри. Значне місце приділено вправам для зміцнення м’язів тулуба і живота, коригуючим і дихальним вправам. Щільність заняття досягає 60-70%, тривалість лікувальної гімнастики 30-60 хв., ранкової гігієнічної – 20-25 хв. Наведену програму застосування ЛФК рекомендують особам з аліментарною та ендогенною формами ожиріння, у яких не спостерігається суттєвих зрушень з боку органів і систем, що лімітують обсяг виконання фізичних вправ. Однак при ендокринно-церебральній формі ожиріння загальне навантаження в заняттях знижується, в них більше вправ для середніх м’язових груп і дихальних, темп виконання середній і повільний, менша тривалість занять. Для активізації рухового режиму широко використовують різні форми ЛФК в строгій відповідності з функціональними можливостями організму: ранкову гігієнічну гімнастику (РГГ), лікувальну гімнастику (ЛГ), прогулянки, дозовану ходьбу і дозований біг, плавання, туризм, спортивні ігри, масаж і самомасаж. У зв'язку із зниженням захисних сил організму і частими простудними захворюваннями в режим хворих включають елементи загартування. Застосування засобів ЛФК обумовлене тим, що фізичні вправи збільшують енерговитрати, стимулюють обмінні процеси, нормалізують діяльність серцево-судинної і дихальної систем, підвищують загальний і
  • 5. емоційний тонус хворих, працездатність і опірність організму. Особливу увагу в процесі занять приділяють тренуванню дихання. Дихальні вправи сприяють збільшенню надходження в організм кисню, необхідного для посилення окислювальних процесів і активнішого згоряння жирних кислот в тканинах. Звільнення м'язової тканини від жиру підвищує її скоротливу здатність. Поступове зменшення відкладення жиру в черевній порожнині збільшує рухливість діафрагми — могутнього не серцевого чинника кровообігу. Все це сприяє попередженню застійних явищ в органах і тканинах. Важливу роль відводять вправам, що зміцнюють м'язи черевного пресу і тазового дна, які не тільки утримують органи черевної порожнини в нормальному фізіологічному положенні, але і покращують перистальтику кишок, сприяючи їх спорожненню. Загальнозміцнюючі вправи для м'язів кінцівок і тулуба, крім того, підвищують загальний тонус центральної нервової системи і нормалізують порушені в ході хвороби функціональні зв'язки між корою головного мозку, підкіркою і внутрішніми органами, нормалізують обмінні процеси в організмі. Активізація рухового режиму повинна починатися із зміни загального режиму. Необхідно перш за все відмовитися від бажання полежати в ліжку після пробудження, спати не більше 7—8 годин, відмінити денний сон у вихідні дні, замінивши його прогулянкою. Після обіду не сідати в крісло, а більше здійснювати рухів по будинку, у дворі, на городі, в садку. На роботу та з роботи слід ходити пішки або хоч би частину шляху долати пішки, відмовившись від їзди на транспорті за 2—3 зупинки до роботи або до будинку. Після сну протягом 20—25 хвилин для підвищення загального і емоційного тонусу, якнайшвидшого переходу організму від стану сну до неспання виконують РГГ. Заняття гігієнічною гімнастикою проводяться з різних вихідних положень, але переважно стоячи. Рекомендують гімнастичні вправи для кінцівок, тулуба, на снарядах, дихальні вправи, повороти, нахили тулуба, вправи для зміцнення м'язів черевного пресу. При виконанні вправ
  • 6. стежать за диханням, воно повинне бути вільним, без затримки. Після занять обов'язково прийняти водні процедури: вологе обтирання або душ з подальшим розтиранням тіла махровим рушником до почервоніння шкіри. Ранкову гігієнічну гімнастику можна замінити прогулянкою від 30 хвилин до 1,5 години, дозованою ходьбою або повільним бігом. Після РГГ повинне з'явитися відчуття бадьорості та підвищитися працездатність. Лікувальною гімнастикою можна займатися у будь-який час дня, але не пізніше ніж за 2 години до сну, за 1,5 години до або після їжі. У теплу пору року її бажано виконувати на повітрі. При підборі фізичних вправ необхідно враховувати, що енергозабезпечення м'язової діяльності за рахунок жирів відбувається тільки при роботі певної інтенсивності. Експеримент, проведений фахівцями кафедр анатомії, фізіології і гімнастики Державного Центрального інституту фізичної культури, показав, що заняття ритмічною гімнастикою протягом 45 хвилин при частоті серцевих скорочень (ЧСС) 110—130 поштовхів за 1 хвилину, не впливали на стан жирової і м'язової тканини в організмі тих, що займаються, тобто жировий прошарок не зменшувався. А інтенсивніша робота при ЧСС 130—150 поштовхів за 1 хвилину, протягом 10— 15хвилин, в 45-хвилинному занятті приводила до зменшення жирової тканини. Початківцеві заняття ЛГ, таке навантаження не осилити, буде потрібно достатньо багато часу для того, щоб систематичні заняття фізичними вправами підвищили фізичну працездатність. І лише після адаптації організму до постійно наростаючих навантажень в заняття слід включати субмаксимальні навантаження. При побудові занять з ЛГ підбирають загальнозміцнюючі гімнастичні вправи з охоплення великих м'язових груп кінцівок і тулуба, вправи з предметами (гімнастичною палицею, булавами, гантелями масою 1—3 кг, еспандером, м'ячем,). Силові вправи (з предметами) слід поєднувати з дихальними вправами в м'язовому розслабленні. При розслабленні швидше протікають відновні процеси в м'язах.
  • 7. Дихальні вправи сприяють вихованню правильного дихання, стимулюють функцію зовнішнього дихання, після силових вправ полегшують роботу серця. Вони повинні бути прості, видих більш триваліше ніж вдих. Вдих зазвичай відповідає випрямленому положенню тулуба, а видих — положенню нахилу, найбільшій напрузі при виконанні вправ. Дихання вільне. Затримувати дихання на висоті вдиху не слід, в кінці видиху допускається затримка дихання на 1—3 с для стимуляції подальшого вдиху. Коригуючі вправи укріплюють м'язи тулуба, протидіють розвитку різних деформацій і виховують правильну поставу. Вправи в рівновазі включають в заняття ЛГ для розвитку функції рівноваги, що має важливе прикладне значення. Широке застосування знаходять вправи з предметами і на приладах. Їх використовують переважно для різноманітності фізичних вправ в занятті і для посилення загального фізичного навантаження. Ходьба і біг, які включають в заняття ЛГ, позитивно впливають на кровообіг, лімфообіг, протидіють утворенню застійних явищ, виконують загальнозміцнюючі дії на організм. Рекомендовані гімнастичні вправи виконують з різних вихідних положень: стоячи, в ходьбі, сидячи на килимку, на гімнастичній лаві, лежачи на спині, на боці, на животі, у висі на гімнастичній стінці. Амплітуда руху — повна з деякою м'язовою напругою. Темп виконання — повільний і середній. Тривалість заняття ЛГ — від 35 до 60 хвилин. Для збільшення навантаження в заняття ЛГ можна включати вправи з набивним м'ячем, що характеризуються динамічністю, різноманітністю, доступністю і позитивним емоційним забарвленням. Таким же чином в комплекс ЛГ можна включити і вправи з гумовим джгутом. Ці вправи відносяться до загальнорозвиваючих. Під час виконання вправ з джгутом необхідно стежити за диханням, при цьому визначають не тільки темп, кількість повторень, але і пружність гуми. Як джгут використовують шматок гофрованого шланга, гумову трубку або спеціальні гумові еспандери. Кожному що займається необхідно мати два джгути завдовжки по 0,75—1 м.
  • 8. Вправи виконують з вільним джгутом, а також з прикріпленими до стінки, підлоги, до нього пришивають м'які петлі, а в стіну або підлогу угвинчують гачки. Фізичні вправи в занятті з ЛГ можна чергувати з самомасажем живота або проводити його самостійно через 1,5—2 години після їжі протягом 5—12 хвилин. Для здійснення активного режиму страждаючим ожирінням рекомендують дозовану ходьбу і оздоровчий біг — прості і природні фізичні вправи, якими можна займатися самостійно у будь-яку пору року, дотримуючись при цьому методичних рекомендацій і періодично проходячи медичний контроль у лікаря. Ходьбу можна легко дозувати за швидкістю: дуже повільна — 60—70 кроків за 1 хв. (2,5—3 км/г); повільна — 70—90 кроків (3—4 км/г); середня — 90—120 кроків (4— 5,6 км/г); швидка – 120—140 кроків (5,6—6,4 км/г); дуже швидка — понад 140 кроків за хвилину. Оздоровлює тільки достатньо швидка ходьба не менше 1 години. Якщо займатися тільки однією ходьбою, то оптимальною оздоровчою нормою вважають 1,5—2-годинні прогулянки із швидкістю 4—5 до 6 км/г, тобто в темпі, що викликає прискорення пульсу в межах 30—40 % резерву серця (РС). Починати слід з повільної ходьби протягом 30 хвилин, виконуючи її впродовж 1—2 тижнів, потім перейти до середнього темпу і збільшити час прогулянки до 45 хвилин. Тільки після попередньої підготовки можна перейти до швидкої ходьби протягом 60 хвилин, щодня додаючи до пройденої відстані 300—400 м. У перші 2 місяці не слід прагнути до прогулянки понад 3 км. Кожну прогулянку треба починати і закінчувати в спокійному темпі. Прекрасний оздоровчий ефект можна отримати при заняттях бігом. Крім зниження маси тіла у зв'язку з достатньо високою витратою енергії (приблизно 1 ккал або 4,1 кДж/кг на 1 км. шляху) при оздоровчому бігу знижується рівень холестерину в крові, поліпшується функція печінки. Вібрація печінки і кишок стимулює відтік жовчі та підсилює перистальтику. Біг покращує кровообіг в нижніх кінцівках за рахунок скорочення м'язів
  • 9. гомілки, стегна і активного виштовхування крові у напрямку до серця, що полегшує його роботу і сприяє профілактиці варикозного розширення вен. При бігові на тривалий час зберігається розширення просвіту величезного судинного русла — це викликає стійке пониження і нормалізацію артеріального тиску. Крім того, біг підвищує захисні сили організму і працездатність. Заняття оздоровчим бігом протипоказані при: ожирінні III—IV ступеня; цукровому діабеті, що не компенсується інсуліном. Починаючи займатися бігом, важливо навчитися правильно дихати. Дихання повинне бути якомога вільніше, з акцентом на подовження видиху в порівнянні з тривалістю вдиху. При бігові найважливішим чинником є дозування навантаження за тривалістю й інтенсивністю. При недостатній інтенсивності та тривалості бігу заняття малоефективні. Підвищення оптимальної інтенсивності і тривалості оздоровчого бігу може спровокувати загострення патологічного процесу супутніх захворювань. Методика оздоровчого бігу, полягає в чергуванні строго обмежених відрізків ходьби і бігу. Наприклад, 50 м бігу плюс 150 м ходьби, потім 100 м бігу і 100 м ходьби і т.д. Біг обов'язково на перших порах повинен чергуватися з ходьбою, щоб в результаті напруженої циклічної роботи, якою є біг, не виникало розладів дихання і кровообігу. Але довжина відрізків ходьби і бігу суто індивідуальна, залежить від стану здоров'я і фізичної підготовленості. Оптимальне співвідношення відрізків ходьби і бігу потрібно підбирати, орієнтуючись на показники ЧСС і дихання. Відрізки бігу в процесі тренування збільшують мимоволі і непомітно для того, що займається самостійно. З великої кількості методик бігу можна запропонувати: 1. Легкий рівномірний біг — від 15 до 30 хв. при пульсі 120—130 поштовхів за 1 хв. Для бігунів, що починають займатися, є основним і єдиним засобом тренування. Крім того, такий біг використовують в розвантажувальні дні підготовки бігунів як полегшене тренування.
  • 10. 2. Кросовий біг по пересічній місцевості з невеликим підйомом — від 30 до 90 хв. при пульсі 144—156 поштовхів за 1 хв. 1 раз в тиждень. Рекомендується для розвитку витривалості тільки добре підготовленим бігунам до 50-річного віку. 3. Тривалий рівномірний біг по рівній трасі від 60 до 120 хвилин при пульсі 132—144 поштовхів за 1 хвилину 1 раз в тиждень. Застосовують для розвитку і підтримки загальної витривалості. Величина роботи складається з об'єму та інтенсивності навантаження. Об'єм навантаження вимірюють кількістю пробігаємих кілометрів, що пробігаються. Для підготовки організму до майбутньої м'язової діяльності необхідна розминка від 10 до 15 хв. Чим довше дистанція бігу, тим менше розминка. Вона може починатися з повільного бігу, включаючи декілька вправ на гнучкість. Під час бігу організм повинен повністю забезпечуватися киснем. Утворення кисневої заборгованості в подібних випадках неприпустимо, оскільки у осіб середнього віку це може привести до спазму коронарних судин. При ЧСС 130—150 поштовхів за 1 хв. виконується анаеробна робота, тобто кисневий борг не утворюється, а розвивається стійкий функціональний стан, при якому робота може виконуватися тривалий час. У літніх людей або у тих, що мають відхилення в діяльності серцево-судинної системи пульс під час занять не повинен перевищувати 120 поштовхів за 1 хв. Найдоступнішим і об'єктивнішим критерієм величини тренувального навантаження є пульс. Нижньою межею індивідуального збільшення ЧСС, що забезпечує оздоровчо-тренувальний ефект занять фізичними вправами, вважається надбавка до ЧСС у спокої 50 % резерву серця. Резерв серця (РС) — різниця між ЧСС у спокої і цифрою гранично можливого прискорення пульсу під впливом інтенсивного фізичного навантаження в даному віці. Віковий максимум ЧСС розраховують шляхом віднімання з цифри 200 числа років піддослідного.
  • 11. У перші дні занять бігати слід в помірному темпі. Найбільш ефективні бігові тренування максимальної інтенсивності, що викликають прискорення пульсу в межах 80— 90 %. До такої роботи можуть переходити люди тільки з дозволу лікаря у віці до 60 років і ті, що не страждають серцево-судинними захворюваннями. Після бігу пульс повинен поступово відновитися до початкової величини приблизно до 20-ої хвилини. Якщо цього не відбувається, то, очевидно, навантаження було велике і його необхідно зменшити. Додатковим критерієм правильності вибраного бігу є підрахунок пульсу відразу після закінчення тесту і тривалість його відновлення. Максимально можливий для даної людини темп бігу повинен супроводжуватися прискоренням пульсу до вікового максимуму і відновленням його до 8-ої хвилини. Якщо після 6-хвилинного бігу пульс виявляється нижчим за віковий максимум і відновлюється раніше 8-ої хвилини, то це означає, що швидкість бігу була нижча можливою. Через 2— 3 дні тест слід повторити в швидшому темпі. Якщо пульс вище вікового максимуму і своєчасно не відновився, то не дивлячись на хороший стан тест оцінюють як поганою реакцією. Менш точними, ніж дані ЧСС, але зручнішими є показники дихання, оскільки вони дозволяють безперервно контролювати швидкість в процесі бігу. Доведено, що до тих пір, поки дихання через ніс повністю задовольняє надходження в легені необхідної кількості кисню, ЧСС не перевищує 130 поштовхів за 1 хв. Момент, коли бігун вимушений вдихнути через рот додаткову порцію повітря, відповідає збільшенню пульсу приблизно до 150 поштовхів за 1 хв. — верхня межа зони аероба. Тому як тільки довелося вдихнути через рот — відразу знижуйте швидкість бігу або переходьте на ходьбу. Особливості методики ЛФК при різних формах ожиріння Найбільш ефективна лікувальна фізична культура при обмінно- аліментарному ожирінні. При цій формі захворювання заняття лікувальною
  • 12. гімнастикою повинно бути тривалим (45—60 хв. і більше). У них переважно використовуються вправи для великих м'язових груп. Рухи слід виконувати з великою амплітудою. Для кінцівок широко застосовуються махи, колові рухи в великих суглобах, вправи з помірним навантаженням. Особливу увагу необхідно приділяти вправам для тулуба (нахилам, поворотам, обертанням), що збільшує рухливість хребетного стовбура, і вправам, що зміцнюють м'язи черевного пресу. З цією метою рекомендується використовувати гантелі, набивні і надувні м'ячі, еспандери, гімнастичні палиці. Всі рухи необхідно поєднувати з глибоким диханням. Повільний біг як самостійну форму занять починають застосовувати після адаптації хворого до тривалих прогулянок. Спочатку біг на 100—200 м чергують з ходьбою, поступово відрізки бігу збільшують до 400—600 м. Через 3 місяці можна переходити до тривалого безперервного бігу, поступово доводячи його тривалість до 20—30 хв. і швидкість до 5—7 км/год. При ендокринній і церебральній формах ожиріння загальне навантаження в заняттях помірне. Більше, ніж при аліментарній формі використовуються вправи для середніх м'язових груп і дихальні, що виконуються в повільному і середньому темпі. Тривалість заняття 25—30 хв. Для хворих ожирінням з сильно вираженими змінами в серцево- судинній системі або в інших системах і органах лікувальна фізична культура проводиться по методиці, що застосовується при захворюваннях цих систем і органів з урахуванням явищ ожиріння. ЛФК при цукровому діабеті У комплексному лікуванні цукрового діабету значне місце приділяється засобам фізичної реабілітації, що діють не тільки симптоматично, але деякі з них націлені на окремі ланки патогенезу. Використовується ЛФК, лікувальний масаж, фізіотерапію, працетерапію. Лікувальна фізична культура при цукровому діабеті розв’язує такі завдання: покращення функцій ЦНС та нейроендокринної регуляції обміну
  • 13. речовин; стимуляція тканинного обміну, утилізація цукру в організмі, зниження гіперглікемії та компенсація інсулінової недостатності; поліпшення функціонального стану серцево-судинної, дихальної та травної систем; попередження або зменшення проявів супутніх захворювань, підвищення опірності організму; відновлення і підтримання загальної працездатності хворого. Протипоказана ЛФК при гіперглікемії в межах 16,6 ммоль Х л-1 (300мг%) і вище, ознаках пре коматозного стану. ЛФК призначають диференційовано, залежно від форми цукрового діабету. При легкій формі в заняттях з лікувальної гімнастики, що тривають 30-45 хв., застосовують загально розвиваючі, дихальні вправи і вправи на розслаблення. Щільність занять 60-65%. Рухи виконуються в повільному і середньому темпі, з повною амплітудою. Вони забезпечують загальне помірне фізичне навантаження, що оптимально сприяє засвоєнню глюкози з крові та її повне використання у м’язах і тим самим досягненню головної мети лікування – зменшення її вмісту у крові й сечі. Хворим рекомендують ранкову гігієнічну гімнастику, ходьбу у повільному темпі від 2-3 до 10-12 км., близький туризм, ходьбу на лижах, веслування, плавання, рухливі та деякі спортивні ігри. При цьому не можна використовувати вправи із значною загальною силовою напругою та вправи на швидкість, при яких утворюється значний кисневий борг, переважають анаеробні процеси у м’язах, збільшується вміст у крові продуктів окиснення і рівень глюкози не зменшується. При цукровому діабеті середньої важкості тривалість занять з лікувальної гімнастики – 25-30 хв., щільність – у межах 30-40%. Комплекси складаються з вправ малої та помірної інтенсивності для всіх м’язових груп. У заняттях передбачають вправи на поліпшення функціонального стану серцево-судинної, дихальної та травної систем. Цим хворим рекомендується ще ранкову гігієнічну гімнастику і лікувальну ходьбу 2-7 км. При адекватності фізичних навантажень спостерігають зниження рівня глюкози у крові.
  • 14. При важкій формі цукрового діабету заняття з ЛФК проводять за методикою, яку застосовують згідно з призначеним руховим режимом при захворюваннях серцево-судинної системи. На етапах реабілітації фізичні навантаження зростають поступово та обережно і не повинні перевищувати помірні. Правильність дозування фізичних навантажень контролюють за суб’єктивними та об’єктивними показниками: самопочуття хворого, рівнем глюкози у крові та сечі, масою тіла та ін. Заняття з ЛФК проводять не раніше ніж через годину після ін’єкції інсуліну і легкого сніданку. Хворий має знати таке: якщо під час занять або після них виникає почуття голоду, слабкості, тремтіння рук, необхідно з’їсти 1-2 шматочки цукру і припинити заняття. Відновити їх можна після зникнення гіпоглікемії на наступний день, але зменшити навантаження. Аліментарна дистрофія Лікувальна фізична культура застосовується при аліментарному виснаженні в періоді його зворотного розвитку при обов'язковому повноцінному харчуванні. Фізичні вправи, підвищуючи тонус центральної нервової системи, сприяють поліпшенню кортикальних регуляцій обміну і діяльності внутрішніх органів. Підсилюючи трофічний вплив нервової системи, м'язова діяльність активізує пластичні процеси і при достатньому надходженні білків і вітамінів підвищує їх засвоюваність. Позитивний вплив дозованої м'язової діяльності виявляється також в поліпшенні окислювальних процесів вуглеводного обміну (збільшенні відкладення глікогену в м'язах і печінці). Лікувальна фізична культура показана і при достатньо виражених проявах загального виснаження, атрофії скелетної мускулатури із значним зниженням м'язової сили, загальній адинамії, пригніченості, зниженні інтересу до того що оточує, ослабленням пам'яті і уваги, емоційній млявості.
  • 15. При постільному режимі використовуються прості гімнастичні вправи з дуже невеликим навантаженням, спочатку в початковому положенні лежачи, а потім — сидячи, що забезпечують легеням тонізуючу дію, зміцнення скелетної мускулатури, помірну активізацію процесів обміну і травлення. Рухи в дистальних відділах кінцівок виконуються в середньому темпі, а потім в швидкому. Вправи, що залучають до роботи великі м'язові групи, слід виконувати з неповною амплітудою, в повільному темпі. У подальшому амплітуду і темп рухів поступово збільшують. Рухи чергують з поглибленим диханням, включаючи паузи для відпочинку. Тривалість занять 10—12 хв. Лікувальну гімнастику слід проводити двічі в день. У міру подальшого поліпшення загального стану хворого і підвищення адаптації до навантажень в заняття включають вихідні положення стоячи, вправи для кінцівок і тулуба, що виконуються з повною амплітудою, з додатковим обтяженням, з предметами (булавами, гімнастичними палицями, гантелями невеликої ваги, легкими набивними м'ячами), малорухливі ігри, ходьбу в повільному темпі (поступова відстань збільшується до 400—500 м), дихальні вправи. Тривалість занять 20— 25 хв. При менш вираженому виснаженні, що характеризується значним схудненням, зникненням підшкірного жирового шару, слабкістю і пониженням працездатності без виражених дистрофічних змін в тканинах, заняття лікувальною фізичною культурою проводять стосовно палатного режиму, потім призначають вільний руховий режим. У методиці передбачається виконання вправ, що забезпечують можливе швидке відновлення тонусу і сили м'язів, а також адаптації до побутових і виробничих фізичних навантажень. Застосовується лікувальна і ранкова гімнастика, лікувальна ходьба на відстань до 1000 м, прогулянки, ходьба по сходах в межах 2—3 поверхів. У заняття включають вправи з обтяженням та без нього для всіх основних груп скелетної мускулатури, вправи біля гімнастичної стінки, на
  • 16. гімнастичній лаві, рухливі ігри, переважно з м'ячем, ходьбу з ускладненнями і прискоренням, короткочасний біг до 200—300 м в спокійному темпі.