Recomendados
Mais conteúdo relacionado
Mais procurados
Mais procurados (18)
Semelhante a Українець зі вселюдськими тенденціями. До 180-річчя від дня народження Михайла Драгоманова
Semelhante a Українець зі вселюдськими тенденціями. До 180-річчя від дня народження Михайла Драгоманова (20)
Mais de estet13
Mais de estet13 (20)
Українець зі вселюдськими тенденціями. До 180-річчя від дня народження Михайла Драгоманова
- 1. Біографічний портрет «Українець зі вселюдськими тенденціями» До 180-річчя від дня народження Михайла Драгоманова
- 2. «Той, хто був добрим громадянином своєї епохи, має більше прав і шансів бути сучасником всіх епох майбутнього» Йоганн Вольфганг фон Гете
- 3. Це твердження якнайкраще підходить до Михайла Петровича Драгоманова – одного з видатних громадських діячів України XIX сторіччя.
- 4. У цій талановитій людині вельми органічно поєдналися політичний діяч і учений-політолог, дослідник вітчизняної і всесвітньої історії, соціолог, економіст, етнограф, фольклорист, публіцист і літературознавець.
- 5. Михайло Петрович народився в 1841 році в місті Гадяч Полтавської губернії в дрібномаєтній дворянській родині вихідців зі старовинної козацької шляхти.
- 6. У 1853 році він вступив до полтавської гімназії, де із захопленням почав вивчати римську історію, латинь і німецьку мову. Величезне враження справили на Драгоманова уроки історії, на яких один із молодих викладачів гімназії прагнув прищепити своїм учням гуманістичні і ліберальні ідеї, роз’яснював причини тих або інших політичних подій в Російській імперії.
- 7. Восени 1859 року Михайло почав навчання на історико-філологічному факультеті Київського університету і одразу потрапив у гурток студентів, що організовували перші недільні школи в Росії. Свої педагогічні досліди Драгоманов продовжив, викладаючи російську історію в Педагогічній школі в Києві.
- 8. Після закінчення університету в 1863 році Михайло Петрович почав роботу над дисертацією й одночасно викладав географію в 2-й київській гімназії. Через рік він з успіхом захистив свою роботу «Імператор Тиберій» і став доцентом на кафедрі всесвітньої історії.
- 9. 1867 року М. Драгоманов у співпраці з В. Антоновичем, П. Житецьким і М. Лисенком видає дві збірки українських казок та дві збірки пісень, що було досить сміливим кроком на фоні Валуєвського циркуляру 1863 року про заборону публікацій українською мовою.
- 10. Ще в 1863 році М. Драгоманов став членом київської «Старої громади» – очолюваної В. Антоновичем спілки наукової та творчої інтелігенції. Придбавши газету «Київський телеграф», «Громада» працювала над популяризацією історії України, українського фольклору тощо. М’яко, але наполегливо підіймала питання більш широкої автономії України у складі Російської імперії.
- 11. Влітку 1875 року Драгоманов поїхав у Галичину на перше українське віче. Ця поїздка принесла Михайлу Петровичу багато неприємностей: ученого несправедливо звинуватили в тому, що нібито він настроював галичан об’єднатися з Польщею, і звільнили з університету за «неблагонадійність».
- 12. Драгоманов був вимушений покинути батьківщину і виїхати до Женеви, де прожив майже 15 років.
- 13. Тут він видавав журнал «Громада», який одразу ж привернув до себе увагу передових людей Європи. Драгоманов вважав, що Європу зацікавити проблемами України можна і за допомогою повного видання «Кобзаря», і народних пісень. Не жаліючи сил, він здійснював ці проєкти.
- 14. У травні 1878 року Михайло Драгоманов виступив у Парижі на літературному конгресі зі сміливою доповіддю «Література українська, поскрибована російським урядом». «Членам конгресу, – сказав учений, – можливо, важко буде повірити в те, щоб ціла література в Європі була заборонена, і щоб така нечувана подія могла відбутися в середині XIX століття».
- 15. У кінці доповіді Михайло Петрович звернувся до конгресу із заявою від імені усього українського народу, в якій висловив надію, що конгрес не залишиться осторонь і знайде спосіб допомогти Україні в ситуації, що склалася. Це були дійсно сміливі слова, сказані на захист української мови. Отож, Драгоманов став першим, хто звернувся з українським питанням до Європи.
- 16. Велику увагу в своїх брошурах Михайло Петрович приділяв проблемі рідної мови. На його думку, тільки справжня українська школа, «яка не може бути живою без української мови», і розвинена національна культура можуть прищепити підростаючому поколінню любов до України, виховати гідних громадян, які зможуть з часом захищати інтереси своєї держави на міжнародній арені.
- 17. У 1889 році Драгоманов на запрошення болгарського уряду переїхав у Софію, де очолив кафедру всесвітньої історії Софійського університету. Досконало оволодівши болгарською мовою, Михайло Петрович зачаровував слухачів своїм красномовством і ерудицією. Сучасники відзначали, що його лекції пролітали, як одна мить.
- 18. Незважаючи на те, що Драгоманов довгі роки провів за кордоном, думки про Україну ніколи не полишали його. В останньому листі до своєї племінниці і послідовниці Лесі Українки учений писав: «Невже я так і помру, не побачивши українського неба і верб над водою?..» Він помер 20 червня 1895 року і був похований у Софії.