Відомості про автора: Мельниченко Тетяна Іванівна, директор Черкаського дошкільного навчального закладу.

1. ПРЕЗЕНТАЦІЯ
«ВИХОВУЄМО ГРАЮЧИ,
ГРАЄМО ВИХОВУЮЧИ»
Автор: Мельниченко Тетяна Іванівна, директор Черкаського ДНЗ «Дюймовочка»
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
СЕКТОР З ПИТАНЬ ОСВІТИ ЧЕРКАСЬКОЇ ОТГ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДНЗ

2. Патріотичне виховання – це
сфера духовного життя, яка
проникає в усе, що пізнає, робить, до
чого прагне, що любить і ненавидить
людина, яка формується.
В.Сухомлинський

4. Народна гра – засіб
патріотичного виховання.
«Гра не є простою забавою. Це зміст життя
дитини. У грі дитина живе, сліди цього життя
глибше залишаються в ній, ніж слід дійсного життя»
К.Д.Ушинський
«У народних іграх немає навіть тіні
педагогічної настирливості, й разом з тим усі вони
цілком педагогічні»
О.П.Усова
«Як дитина бігає і грається, так їй здоров’я
усміхається»
Народне прислів’я

5. Народні ігри – неоціненний виховний скарб, який
залишили нам наші прадіди. Вони є чудовим засобом
всебічного виховання дошкільнят: сприяють розширенню
уявлень дітей про навколишній світ, розвитку кмітливості,
логічного мислення, психічних процесів, загартуванню волі,
витримки і залученню дітлахів до вивчення історії свого
народу. Граючи в народні ігри, діти знайомляться з традиціями
свого народу, віруваннями, культурою, що є запорукою
виховання національної свідомості.
Народна гра – природний супутник життя дитини,
джерело радісних емоцій, криниця знань, естафета традицій
поколінь, могутній засіб виховного впливу. У ній яскраво
виражаються спосіб життя людей, їхній побут, праця, бажання
оволодіти мудрістю, красою, бути сильним, спритним, уміти
досягати мети. Тож не випадково видатні педагоги закликати
збирати і описувати народні ігри, щоб донести до майбутніх
поколінь колорит звичаїв, оригінальність національного
самовираження, своєрідність мови.

6. Українські
народні
ігри
Ігри історичної
спрямованості
Хороводні ігриРухливі ігри
Ігри - забави
Театралізовані
ігри
Побутові ігри
Ігри -
змагання
Мовленнєві
ігри
Обрядові та
звичаєві ігри
Пальчикові
ігри

7. Ігри - змагання
«Будуємо фортецю»
«Переправа через річку»

8. Ігри – драматизації за мотивами
українських народних казок
«Півник та курочка»
«Колобок»

9. Обрядові, звичаєві та побутові ігри
Ігри з писанками: «За двома зайцями»,
«Перенеси писанку»
Масляна:
«Напечемо млинців»

10. Ігри – забавлянки
Гойда, гойда, гойдаша, де кобила, там лоша,
А кобилка в лісі, а лошатко в стрісі.
Гойда, гойда, гойдалочка, гойдається Наталочка.
А із нею – мала киця, гойдалочку не боїться.
Куй, куй, чобіток, подай, бабо, молоток,
Не подаси молотка – не підкую чобітка.
Чуки, чуки, чуки, чук - наловив дід щук,
Наловив плотву – годувати дітвору.
Наловив карасиків - годувать Тарасика

11. Пальчикові ігри
Печу, печу хлібчик дітям на обідчик.
- Цьому дам, цьому дам,
Цьому дам і цьому дам...
А цьому не дам, бо цей буцман.
Він дров не носив, він діжі не місив,
Він печі не топив,
Діток гулять не водив –
лінтяй, йому не дам!

12. Рухливі ігри з правилами
Гра «Нещасний ополоник»
Діти стоять поряд, тримаючись за руки. Одна з дівчат, господарка,
починає гру, звертаючись до когось праворуч:
- Здоров, кума! Чи ти ложки мила?
- Мила!
- А ополоник?
- Забула
- Так не забувай, кумочко!
(При цьому господарка намагається
вдарити дівчину лозинкою,
а та тікає попід руками інших дівчат.
Гра триває, доки дівчата не стануть у
тому порядку, що й на початку гри.

13. Гра «Баба – сліпушка»
Усі довільно розміщуються на майданчику. Кожне місце обмежують колом.
Міняти його не можна. Гру розпочинає “баба-сліпунка”. Їй закривають очі,
обводять довкола й залишають на середині грища. Після цього учасники
просять “бабку” в гості. Тоді “сліпунка” шукає навпомацки дітей,
які встають, приклякають, сідають і т.п. Це все вони роблять з метою
обману “сліпунки”, проте мусять при цьому бодай рукою або ногою
дотикатися до свого місця. Коли “сліпунка” торкнеться або спіймає когось,
стане на його місце, то сама визволяється, а її роль виконує спійманий.
Гра «Птахи»
Діти називають себе іменами птахів і сідають
на відкритому місці. Одна дитина підходить до
них і каже: —Дайте мені голуба.
Той, хто називається голубом, встає і біжить,
а ведучий його доганяє.
Як «голуб» не встигне сісти на своє місце і піймається, то стає на місце
ведучого, а той сідає, і так гру продовжують, поки не втомляться.

14. Гра «Хлібчик»
Діти стоять парами. Попереду ведучий.
Ведучий: - Печу, печу хлібчик!
Остання пара: - А випечеш?
Ведучий: - Випечу!
Остання пара: - А втечеш?
Ведучий: - Побачу!
Ведучий відразу тікає, остання пара його ловить.
Хто спіймає, стає з ним в парі попереду.
Хто залишився без пари – «пектиме хлібчик»
Гра «Дзвін»
Вибирають лічилкою одну дитину – це «дзвін».
Діти стоять у колі, «дзвін» - посередині.
Ходить навхрест туди й сюди та питає у гравців:
-Чиї ворта? -Одудові. -А це чиї, такі високі? -Лелечині! -А тут?
-Щигликові! -А ці, низенькі? -Перепелині! -Пустіть мене!
-Не пустимо! Після діалогу «дзвін» відступає і кричить:
-Бий, дзвоне, бий, хмару розбий!
«Дзвін» з розгону намагається прорвати коло.
Як вискочить, то всі його ловлять. Хто спіймав – стає «дзвоном»

15. Гра «Забудьки»
Лічилкою вибирають «бабусю». Вона тримає в руках прутик.
Бабуся: - Діти, де ви?
Діти : - Ми граємося!
Бабуся: - У хаті все поробили?
Діти : - Усе!
Бабуся: - А посуд помили?
Діти : - Забули!
Бабуся: - А щоб не було забуто –
заробляйте прута!
(до кого доторкаються прутиком, той виходить з гри)
Гра «Поволі їдеш – далі будеш»
На землі креслять паралельні лінії на різній відстані одна від одної.
Обирають ведучого. Він повертається до гравців спиною і швидко
промовляє: - «Поволі їдеш – далі будеш»,
діти в цей час повинні переступати з лінії на лінію.
Сказавши, ведучий різко повертається.
Гравці повинні завмерти. Хто поворухнувся – повертається на першу
лінію. Хто зумів швидше дійти до фінішу, той стає ведучим.

16. Хороводні ігри
Гра «Каша з гречки»
Діти стоять колом, посередині – ведучий.
Йдучи по колу промовляють:
«Каша з гречки, до смаку малечі!
Каша в печі добре впріла.
(Ім’я дитини, що в колі) вже їла. Їла, хвалила, всіх пригостила.
(Дитина підходить до когось, імітує годування, примовляє:
«Їж, їж кашу гречану, вона дуже смачна») Той, кого годували, стає
ведучим.
Гра «Голубочка»
Лічилка: «Квіточка до квіточки, листочок до листочка –
нехай до нас вийде одна голубочка»
Діти стоять колом, в колі «голубочка», йдуть по колу протиходом:
«Ми голубочку зловили та й навколо обступили.
Ой, голубочко, чого ти тужиш, вибирай, кого ти любиш!»
(коло звужується й розширюється)
Дитина когось обирає – тепер дві голубочки, потім ті ще обирають.
Поступово всі діти стають «голубочками». Гра починається спочатку.

17. Десь тут була подоляночка
Десь тут була подоляночка,
Десь тут була молодесенька.
Тут вона сіла, тут вона впала,
До землі припала,
Сім літ не вмивалась, бо води не мала.
Ой устань, устань, подоляночко,
Ой устань, устань, молодесенька!
Умий своє личко, як ту скляночку…
Біжи до Дунаю,
Бери молоденьку, бери ту, що скраю!

18. «Віночок»
Я віночок сплету,
Я віночок сплету.
А кому я цей віночок
На голівоньку вдягну?