1. Міністерство освіти і науки України
ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. Вадима
Гетьмана»
Кафедра управління персоналом та економіки праці
Аналітичний (критичний) огляд наукових публікацій
з дисципліни:
«Менеджмент персоналу»
На тему:
«Стратегічне управління організацією»
Підготувала:
Студентка заочної форми навчання
Юридичного факультету
5 групи
Ковальчук М.С.
Перевірив:
Доц. Ільніцький Ярослав Васильович
Київ – 2015
2. Аналітичний (критичний) огляд статті № 1
Назва статті: «Удосконалення стратегічного управління організацією»
Автори статті: Науменко М. О., Гура Т. В., Красногрудь О. С.
Стаття взята з наукового журналу «Бізнес Інформ» №2, 2013р.
Мета даної статті є опис методів і підходів до розробки стратегії для
досягнення конкурентоспроможності; визначення перспективних напрямів
діяльності, що забезпечують її зростання і розквіт; виділення об’єктивного
процесу стратегічного управління, що забезпечить зростання і закріплення
позицій організації.
Огляд статті
В даній статті розглянуто як теоретичні, так і практичні актуальні аспекти
стратегічного розвитку організації в умовах ринку. Обґрунтовано актуальність
постійного вдосконалення процесу управління підприємством. Також
досліджено актуальність постійного вдосконалення процесу управління
підприємством. Узагальнено теоретичні концепції, які розглядають процес
управління підприємством. Визначено методи та підходи до розробки стратегії
для досягнення конкурентоспроможності підприємства, а також перспективні
напрями діяльності, що забезпечують його зростання та розквіт.
Виклад основного матеріалу автори починають з визначення поняття
управління підприємством т поставлених перед ним цілей.
Автори стверджують, що управління підприємством за своїм змістом
спрямоване на досягнення визначених цілей шляхом організації взаємодії i
взаємного впливу груп людей у процесі їхньої спільної виробничо-
господарської діяльності. У найбільш загальному розумінні управління є
цілеспрямованим впливом суб'єкта управління на об'єкт з метою змінити його
стан або поведінку у зв'язку зі зміною обставин.
Також автори доводять, що система взаємопов’язаних,
взаємопідтримуючих цілей передбачає наявність у ній різних за змістом,
термінами, орієнтацією та механізмами досягнення цілей і завдань. Стратегічні
цілі охоплюють зовнішній стан організації, фінансові результати, яких
підприємство бажає досягти, інші характеристики підприємства, за допомогою
3. яких можна визначити його стратегічні успіхи. Ступінь усвідомлення та роль
цілей дає змогу визначити різні типи управління.
В статті також автори наводять схему циклу управління підприємством.
Автори зазначають, що Стратегічним планування є набір дій і рішень,
зроблених керівництвом, які ведуть до розробки специфічних стратегій,
призначених для того, щоб допомогти організації досягти своїх цілей.
В даній статті наголошується на ролі керівника вищої ланки, що полягає в
більшому, ніж проста ініціація, процесу стратегічного планування. Вона також
пов’язана зі здійсненням, об’єднанням і оцінкою цього процесу.
Автори пояснюють, що основною метою стратегічного менеджменту є
досягнення оптимального рівня ефективності і конкурентоспроможності
товарів і організації в цілому. Виходячи з цього, можна сформулювати загальні
принципи, на основі яких має будуватись стратегічна діяльність.
В кінці даної статті автори пропонують поняття «стратегічної сегментації
ринку», що означає дослідження ринку з метою прогнозування його параметрів
для розробки стратегії фірми.
Аналітичний (критичний) огляд статті № 2
Назва статті: «Формування схеми контролю мотиваційного механізму
стратегічного управління підприємством»
Автори статті: Бєлова О.І.
Стаття взята з наукового журналу «Бізнес Інформ» №5, 2013р.
Метою даної статті є створення загальної схеми контролю
мотиваційного механізму стратегічного управління підприємством.
Огляд статті
У статті проаналізовано етапи формування та реалізації мотиваційного
механізму стратегічного управління підприємством, визначено важливість та
необхідність контролю механізму як засобу оптимізації та гармонізації.
Визначено вимоги до контролю та сім етапів контролю мотиваційного
4. механізму стратегічного управління підприємством: формування робочої
групи; визначення напрямків контролю; визначення методів контролю;
визначення термінів контролю; складання інструкцій; складання звітної
документації; перевірка ефективності контролю. Сформовано схему контролю
за реалізацією мотиваційного механізму стратегічного управління
підприємством, яка визначає зв’язок між етапами та шляхи подолання
можливих перешкод. Сформульовано основні проблеми, з якими підприємство
може зіштовхнутися на етапі контролю. Сформульовано основні правила та
принципи, якими менеджери мають керуватися у процесі здійснення контролю
за механізмом.
Основний матеріал статті автор починає з того, що особливість
мотиваційного механізму стратегічного управління підприємством полягає в
тому, що він складає основу для досягнення підприємством поставлених
стратегічних цілей.
Автор стверджує, що реалізація мотиваційного механізму стратегічного
управління підприємством дозволяє оцінити напрямок і спосіб просування
підприємства на ринку та шляхи досягнення ним цілей; втілення мотиваційного
механізму стратегічного управління підприємством створює умови для того,
щоб підприємство змогло реалізувати свою стратегію.
Автор підкреслює, що головною метою контролю мотиваційного
механізму стратегічного управління підприємством, на відміну від звичайного
стратегічного контролю, на нашу думку, виступає спрямування на те, наскільки
правильно або навпаки неправильно здійснюється реалізація стратегії, а також
з’ясування того, чи призведе реалізація стратегії за допомогою мотиваційного
механізму стратегічного управління підприємством до реалізації поставлених
цілей.
Найбільш значущими вимогами для інформаційного забезпечення у
побудові системи контролю мотиваційного механізму стратегічного управління
підприємством є такі:
- Своєчасність;
- Правильність;
5. - Точність.
Автор розробив схему контролю за реалізацією мотиваційного механізму
стратегічного управління підприємством.
Автором були сформульовані наступні принципи, якими менеджери
мають керуватися у процесі здійснення контролю за системою мотиваційного
механізму стратегічного управління підприємством:
- Простота для сприйняття;
- Гнучкість;
- Економічність;
- Своєчасність;
- Точність;
- Об’єктивність;
- Комплексність.
Тому, автор стверджує, що запропонована схема контролю мотиваційного
механізму стратегічного управління підприємством дозволяє не тільки
об’єктивно оцінити всі заплановані показники ефективності, але й усунути
можливі причини невиконання реалізації цього механізму. Подальші
дослідження з цього питання вбачаються у формуванні математичної моделі
оцінки ефективності та дієвості мотиваційного механізму стратегічного
управління підприємством.
Аналітичний (критичний) огляд статті № 3
Назва статті: «Теоретичні аспекти стратегічного управління
підприємством та його персоналом»
Автори статті: Л.М. Романюк, доц., канд. екон. наук.
Стаття взята з наукових праць КНТУ. Економічні науки, № 17, 2010.
Метою даної статті полягає у визначенні сутності теоретичних аспектів
стратегічного управління підприємства та його персоналу, здійсненні
класифікації стратегій підприємства.
6. Огляд статті
У статті визначено сутність теоретичних аспектів стратегічного
управління підприємством та його персоналом, здійснено класифікацію
стратегій підприємства, удосконалено визначення поняття «стратегічне
управління персоналом».
Автор зазначає, що будь яка модель управління підприємством базується
на відповідній концепції. Концепція управління – це система ідей, принципів,
уявлень, що зумовлюють мету функціонування організації, механізм взаємодії
суб’єкта та об’єкта управління, характер взаємодії між окремими ланками його
внутрішньої структури, а також необхідний ступінь урахування впливу
зовнішнього середовища на розвиток підприємства.
Автор стверджує, що Реалізація концепції стратегічного управління
підприємством можлива лише тоді, коли підприємство є стратегічно
орієнтованим. Тобто підприємство, в якому персонал має стратегічне мислення,
застосовується система стратегічного планування, що дає змогу розробляти та
використовувати систему стратегічних планів.
Узагальнивши різні трактування, автор узагальнив сутність стратегій і
визначив їх як модель певних рішень, дій, довгостроковий план підприємства,
мистецтво мати необхідних фахівців та активи з метою досягнення
конкурентних переваг.
В залежності від рівня управління, на якому розробляються стратегії,
розрізняють: корпоративну, ділову, функціональну, ресурсну та операційну
стратегію. Серед загальних стратегій, які мають місце впродовж “життєвого
циклу” підприємства виділяють: стратегію зростання, стабілізації, скорочення
та реструктуризації.
Автор стверджує, що стратегія представляє собою досить складну
організаційно-економічну категорію, яка передбачає певну процедуру
розробки. Традиційний підхід до формування та розробки стратегії
підприємства передбачає наступні етапи: аналіз стану галузі і позиції
підприємства в галузі; аналіз цілей підприємства; аналіз привабливості ринку;
7. аналіз фінансових ресурсів; аналіз ризику; аналіз внутрішньої структури
підприємства, його сильних та слабких сторін; аналіз кваліфікації працівників;
аналіз зовнішнього середовища; аналіз фактору часу.
Розробка стратегії являє собою складний процес, який охоплює
визначення стратегічних намірів. Процедура розробки стратегії, із
застосуванням всіх зазначених елементів, цілком придатна та необхідна для
застосування на українських підприємствах.
Автор робить висновки, що персонал підприємства слід вважати не
просто ресурсом, а людським капіталом, який потребує зміни філософії
кадрового менеджменту. Необхідно перейти від поточного управління
персоналом до стратегічного управління, яке дасть змогу забезпечити процес
нагромадження людського капіталу, покращення його кількісних і якісних
характеристик. Стратегічне управління персоналом – це сукупність
цілеспрямованих дій довгострокового характеру, які направлені на формування
та розвиток продуктивних здібностей персоналу, їх ефективне використання,
що забезпечує підприємству досягнення переваг в конкурентній боротьбі.
Стратегічне управління персоналом реалізується через розробку персонал
стратегії.
